Цугцванг у лабіринті

Даринка побачила переляк на обличчях товаришів й виступила уперед.
– Мене ти не зачаруєш! – гордо сказала вона. – Бо мій світ не менший за твій і ти не маєш наді мною сили!
Вона чула ці слова з уст героїні якогось фільму-казки й вирішила використати. На диво, Перелітна відьма з нею погодилася.
– Так, – сказала вона після хвилини роздумування, – не маю. Ось тому моє закляття замикання не спрацювало й двері відчинилися перед тобою. Але вони…
– Мають право боронитися, – відповів лицар. – Не бійтеся, друзі. Нас багато. Вона – одна.
– Доки вона буде зачаровувати когось із нас, я кину в неї ножа! – похвалився троль. Його шестипала рука стисла руків’я зброї.
– Я – метальну булаву! – підключився Людвіг. Він вже мав її у руці й готувався до кидка.
– Ми стрибнемо на неї! – рикнули звірі.
– А я її зараз… оцим по дупі! – рикнув Тихолюб, який забув слово «алебарда». Починати, принце?
Принц промовчав, бо якраз витяг шпагу з піхов і став у позицію, готуючись до випаду. Він хотів продемонструвати ворогині, що теж готовий воювати. Нападниця зрозуміла, що усіх разом не зачаклує.
– Сипніть переміщувального порошку, хазяйко, й щезніть! – підказав їй Пацюк.
– Закінчився, – зітхнула відьма. – На останній жмені я перелетіла сюди. Хотіла поповнити його запаси, а порошок знищили чи вкрали! Але… слухайте ви мене, нахаби! Доки ви будете нападати на мене, я встигну знищити одного з вас чи двох! Першим знищу принца! Пропоную перемовини!
– Добре, – погодився лицар. – Але умова: поклянись, що не вийдеш з перемовин, не сказавши нам вголос слова «я оголошую вам війну, розриваючи перемир’я»! Ми теж обіцяємо попередити про вихід з перемовин.
– Клянуся тьмою чорної магії, що не вийду з перемир’я, не сказавши до вас голосно слів  «я оголошую вам війну, розриваючи перемир’я»! – погодилася зла чаклунка.

Піднята зброя опустилася. Тигр та Тигриця припинили приготування до стрибка.
– Чи можна вірити її клятві? – шепнула дівчинка Табіярові.
– Якщо відьмак чи відьмачка порушують таку клятву, втрачають чарівну силу, – пояснив їй хлопець.
– То чого ви хочете? – спитала нова власниця герцогського палацу.
– Магічну шахову дошку та шахові Фігури її! – заявив принц. – Інакше будемо битися!
– Е-е-е… Пропоную виграти її у мене в карти! Якщо хоч хтось з вас один…
– Е ні, – спинив її троль. – Я маю досвід й бачив зачаровані карти. Вони змінюють масть по бажанні власника у нього в руках. Такі є у нашого старости. Вони навіть місце в колоді змінювати можуть! Карти відкидаються!
– Граємо у шахи! – тупнула ногою дівчинка.
– Хай доля шахової дошки на ній і вирішиться! – миттю підіграв троль.