Ольга Рапацька

В одному затишному і красивому містечку народилась Маленька Мрія. Вона була дуже доброзичливою та дружелюбною і щойно народившись поспішила до людей. Вона підійшла до першого будинку і постукала. Але їй не відкрили. Вона пішла до наступного – там теж двері були закриті. Нарешті в наступному будинку їй відкрили і запитали: — Хто ти? — Я — Маленька Мрія. — Але у нас не прийнято мрiяти — відповіли люди і відмовилися впустити до себе Мрію. У наступному дворі люди запитали її: — Навіщо ти нам? — Я спробую зробити ваше життя...

Це був чудовий осiннiй ранок. Сонечко заглядало в кiмнату крiзь вiконне скло. Легкий вiтерець гойдав жовте листя на гiлках дерев. А туман, наче лагiдний домашнiй кiт лежав на травi. Ельза прокинулась вiд голосноi розмови у вiтальнi. Дiвчинка впiзнала голос мами i тата. «Ой, в мене ж сьогоднi день народження!» — зойкнула вона. На обличчi засяяла широка посмiшка, а оченята наповнились щасливим блиском. В русявiй голiвцi промайнули думки про подарунки та величезний торт. Ельза заплескала в долоньки. Бажання швидше розпочати власне свято зростало. Дiвчинка швидко почистила зубки, вмилася та заплела кiску....