Марія Солтис-Смирнова

Ця історія розпочалася в одному з магазинів. На довгій полиці лежали коробочки. Менші і більші, одні паперові, інші напівпрозорі. І в такій коробці з прозорим пластиком жила й наша Батарейка. Як і її подруги, вона мріяла, щоб її купили, потримали у теплих долонях, поставили до якогось приладу… – А що далі? – питала Батарейка найближчу сусідку. Тільки та знизувала плечима і розверталася в інший бік – вона не любила питань. Якось вранці до крамнички забіг жвавий Малюк. Він вів за руку Тата. – Ось таку батарейку треба? Чи таку? Допитливі...

Читати далі
  • 28.10.2016

– Не підіймайся близько до поверхні, – казала мама Кротеняті. – Особливо з правого боку від комори. Та де ж там! Цікаве Кротеня і біля вітальні новий вихід вирило, і біля своєї спальні запасний. Але як же комора! Там стільки смакоти! І без додаткового входу?! Малюк спочатку пообідав. Хтозна, скільки доведеться рити. І взявся до роботи. Все вгору, і вгору. Аж раптом з грудкою землі вниз почали падати якісь незнайомі речі: товстенькі і худенькі, квадратні чи круглі, важкі і легкі. Кротеня разом з усім донизу звалився. Спробував цей непотріб через...

Читати далі
  • 28.10.2016

Червона Зіронька тихенько спостерігала за круглим Місяцем вночі. І, дивлячись на мерехтливе світло зірок, мріяла полетіти до них. Та раптом невелика тінь пронеслась поверхнею води. А з човна у море посипалось сміття. На мрійницю впало щось прозоре. Але, коли вона спробувала звільнитися, дужче заплуталась у пакеті. Ніч змінилася ранком. Небо над морем було таким чистим, а сонечко пригрівало та лагідно, що всі морські мешканці з задовоненням вийшли на прогулянку. Різнокольорові медузи плавали майже на поверхні, нагріваючи прозорі шапочки. А тоді хвилькою опускалися нижче. Під ними зграйками крутилися рибки. – золотисті,...

Читати далі
  • 19.10.2016

Десь серед зеленого лісу, так далеко, що люди туди й не заглядають, живуть гномики, дуже схожі на людей, але невеличкого зросту. Кажуть, що колись давно вміли вони скарби знаходити, якими щедро ділилася матінка-земля. А зараз з глибоких печер перейшли гномики у хатинки жити, звірятам лісовим допомагати, дерева і кущі доглядати. Працювали вони сумлінно. і кожен займався тим, що подобалось. Хто з лісових вуликів пасіку тримає, хто землю обробляє, а хто пісень співає. І був там малюк Тимошко — непосидюща дитина, все хотів він знати. Маленькі кругленькі вушка гномик розставляв широко-широко,...

Читати далі
  • 10.10.2016

Це було дуже-дуже давно. Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви. У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували. Але за кілька днів байдикувати їм набридло. Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити. Літера П зустріла букву Л. — П! — Л! Так само С і В спробували поговорити: — С! — В! Нецікаві розмови виходять. Не знали приголосні, як між собою зрозумітися. Аж тут прислухались. Голосні між собою сперечались: — У! — І! — Е! Та так...

Читати далі
  • 26.01.2016

На землю спустилась Осінь зі своїм головним помічником. Барволист ніс у руках кольорову палітру, щодня і щогодини розмальовуючи землю. Трава з ним набула жовтуватого відтінку, а по зелених листочках художник розставляв коричнуваті цяточки або провожив пензликом з жовтою фарбою. Іноді він для забави міг вилити відерце червоної фарби на дерево, додавши ще й піввідра помаранчевої. Найчастіше так жартував Барволист з кленами, перетворюючи дерева в сонячних променях на вогники. Тільки сосен, ялин і смерічок художник не чіпав, їхні голочки ставали для нього такими колючими, що й годі. Так минали дні за...

Читати далі
  • 25.01.2016

На подвір’ї лісової школи сиділо ведмежа. Воно дивилось, як його друзі вовчик Сірий і лисичка Білолапка грають в класики. Біля Бурого лежали блискучий гребінець і викрутка — друзі боялись загубити. Та й свого дзвіночка малий витяг. Уроки вже закінчились, можна було трохи погуляти. За медком сходити… Ведмежа замріялось, та не на довго. Повернулось на звук дзвіночка, і порачило, як сорока Скрекотуха викрутку тягне в дзьобі. — Стій! Крик друга і решту повернув до колоди-лавки, але злодійка вже злетіла. Лише не далеко — у школярів були захисники й серед птахів. Сова...

Читати далі
  • 20.01.2016

Маленького гномика Тимошку мама вперше відправляла до музичної школи: — Ось тобі нотний зошит і ручка. Вчися добре. Та малюку зовсім не хотілось туди йти! Він хотів гратися глицею, збирати солодку малину і провідувати своїх друзів у лісі. Тільки що вдієш? Соловейко вже чекає. Він провірить слух і навчить малюка нотам. А, коли підберуть інструмент до душі, тоді й учитель зміниться. Музична школа розташовувалась між трьох сосен. Співаки-птахи сиділи по гілках, а учні, вчителі та інструменти — на багатьох пеньках. Щоб один одному не заважати, але й зручно було слухати,...

Читати далі
  • 16.01.2016

Десь далеко-далеко, дуже давно, мала одна матуся двох синочків-близнюків. І обоє були непосидючі такі, що й хвилини на місці не проведуть. Коли їх мама спати вкладала, казки і легенди розповідала. Один слухав з відкритим ротом, а інший все щось до маминих розповідей додавав. Якось ввечері не втрималась ненька: — Все, більше не розповідаю. Дін краще за мене все знає. Одному Дону від цього легше не стало. І почали малюки засинати під лагідний спів колискових. Так пройшло кілька років. Хлопчики збиралися йти до школи, але як не старались батьки, непосиди читати...

Читати далі
  • 15.01.2016

На лісовому озерці серед очерету було одиноке гніздечко. Жила там качечка Крячечка. Якось, коли була вона ще каченям, гнався за нею по бережку лис Рудий Хитрун. Впіймати — не впіймав, а лапку зачепив. Та так сильно, що ходити качечці було важко. А під найближчою ялиною жили зайці. Всі — любителі погратися і пострибати. Тільки був серед них найменший, що любив над іншими позадиратися. Сороку білобоку — лісову поштарку називав повільною, як черепаха, діда Бурого, ведмедя, старим пеньком, а учительку Сову — сліпою, мов кріт. Якось вийшла Крячечка бережком пройтися, черв’ячка...

Читати далі
  • 13.01.2016