Віталія Савченко

У дуплі старезного дуба багато років жила Премудра Сова. До неї за порадою  дуже часто зверталися мешканці казкового лісу. Премудра Сова, здається, про все на світі знала і щедро поради свої роздавала. Якось до неї звернувся за мудрим словом маленький Павучок. — Шановна пані, — прокашлявшись, мовив малюк. — Порадьте, будьте ласкаві, що маю робити, як на світі жити? — Що саме тебе турбує, якої поради ти хочеш? — не зрозуміла Премудра Сова. — Даруйте, я так хвилююся, що розгубив усі потрібні слова, — знітився Павучок. — Річ у тім,...

У синьому-синьому небі жила собі маленька, пухнаста, біла хмаринка. Тут було багато хмар та хмарин, і кожна з них мала свої справи та обов’язки. Всі вони були різними: одні грозовими, другі дощовими, треті сніговими, було ще й інших багато, правда маленька Хмаринка про всіх своїх родичів ще мало знала, бо не так давно народилася. Жили вони дружно та без суперечок до того часу, аж поки малій  не скортіло запитати в когось зі старших хмар, хто з поміж них найголовніший. Ой, лишенько, що тут почалося! Кожна, з дорослих хмар, намагалася довести,...

За далекими морями, за казковими лісами, на самому краю землі височіють чарівні гори. Багато років у хатинці біля підніжжя найвищої гори живуть брати-гноми. Кожного ранку, прокинувшись, умиваються, снідають, а потім беруть свої інструменти й вирушають працювати у гірські печери. Живуть гноми дружно, майже ніколи не сваряться, завжди старанно працюють. Добувають з-під землі вугілля, різні кристали, коштовне каміння та метали. Усе це вони віддають людям в обмін на харчі та тканини для своїх потреб. Одного разу гноми знайшли в печері незвичайний коштовний камінь. Ніколи раніше вони такого не бачили. Камінь за...

Високо в горах, у печерах неприступних скель, аж там, де вершини в небі приміряють хмаринкові панамки, живуть брати Вітри з усього світу. Всі вони дуже заклопотані своїми справами, а до рідного дому, злітаються, щоб перепочити, набратися сил, і знову у мандри. Якось за вечерею наймолодший Вітерець промовив до братів: – Які ви щасливі. Усі такі поважні та сильні, робите безліч справ. Тільки з мене нема ніякої користі, – сумно зітхнув малий. – Чому ти так вирішив? – спитав найстарший брат Буревій. – Для того, щоб знати чи є з тебе...

Погожого зимового дня, тепленько вдягнувшись, білочка Руделька подалася на прогулянку. Вона зробила кілька стрибків і здивовано зупинилася роздивляючись навкруги. У лісі було біло й тихо, а під лапками сніг аж рипів. Морозяне повітря холодило білочці щічки. Сніг виблискував на сонечку чарівними сріблястими блискітками. Здавалося, ніби добрий чарівник усе довкола зачарував, одягнувши у білосніжне вбрання. – Яка краса! – промовила Руделька, і пара з її ротика невагомою хмаринкою полинула вгору. – Ой, від мене слова втікають! – вигукнула білочка й швиденько затулила лапками собі ротика. Бо знову біляві хмарки кудись собі...

У затишному дуплі старого дуба живе сімейка білочок: дідусь, бабуся, татко, матуся та двоє білченят – Шустрик і Руделька. Братик і сестричка завжди гарно й мирно граються між собою. Руделька тільки цієї весни народилася, і для неї все довкола нове, незнайоме й неймовірно цікаве. Білочка увесь час метушиться, скрізь тицяє цікавого носика, надокучає дорослим безліччю запитань. Якось у розмові мами з бабусею Руделька почула незнайоме і тому страшенно цікаве слово «сніг». – Мамусю, а що таке сніг? – Сніг, донечко, то такий білий, м’якенький холодний пух, що летить із неба,...

Жила собі дівчинка Катруся. Звісно не сама жила, а зі своїми батьками. Так от, наближалися зимові свята. Дорослі та малеча заздалегідь готувалися до них. А якого свята чекають усі діти? Правильно. День Святого Миколая. Як і всі діти, Катруся дуже любила це свято і з нетерпінням його очікувала. Намагалася не надто пустувати, бути чемною, не лінькувати, матусі допомагати, бути вихованою та ввічливою. Адже Миколайко усіх бачить, про всіх усе знає. Раптом прийшла Катрусі одна думка, що не давала спокою. Дівчинка поспішила з матусею нею поділитися. — Матусенько, у тебе є...