Муза Рощина

Жив собі на світі маленький хлопчик Ук. Він був дуже веселим і кмітливим, він мав багато друзів і любив гратися. А ще Ук дуже любив яскраві іграшки й завжди з захопленням розглядав їх у вітринах та на полицях магазинів. Якось Ук розважався зі своїми друзями та раптом побачив, що один з приятелів, на ім’я Ел, приніс з собою велику нову забавку — гарного бойового ельфа у повному спорядженні. Це була просто надзвичайна іграшка! Ельф мав великі загострені вуха, яскраві крильця, незвичайні жовтогарячі очі, міг рухати руками, ніби натягуючи тятиву лука...

Жив собі маленький хлопчик Діді, що дуже боявся монстрів. Він мав цікаві захоплення і виглядав веселим та щасливим, але з наближенням ночі Діді, залишаючись у себе в кімнаті, ставав лякливим та боязким. Від страху він з головою ховався під ковдру тому, що вночі у світлі нічника йому починали ввижатися страшні монстри, що сховались під ліжком, зазирали у вікно чи зачаїлися у шафі. Однієї ночі Діді як завжди вклався у ліжечко і про всяк випадок одразу вкрився ковдрою з головою, але раптом почув якийсь легкий шерех. Діді насторожився й обережно, щоб...

На одному великому сонячному подвір’ї жило собі маленьке курча Пік. Воно було дуже допитливе, непосидюче і цікаве до усього на світі. Тому мама-курка мала з ним справжній клопіт! Його не можна було залишити ані на хвилинку, бо Пік ніколи не слухався і вчиняв так, як йому хотілося! Варто було лише відвернутися, як він знаходив собі пригоду: одного разу впав у діжку з водою і довелося просити гуску Таті виловлювати його звідти, іншого разу проліз під тином і загубився у високих бур’янах так, що цілий день ніхто не міг його відшукати,...

Жила собі на світі принцеса Айя. Вона була дуже гарна та розумна, але мала одну проблему – через живу і багату уяву, принцеса просто не могла не вигадувати! Вона вигадувала весь час, завжди й всюди. Насправді Айя не прагнула комусь зашкодити чи когось образити, просто якось так виходило… Напевне, так було ще й тому, що Айя дуже хотіла завжди бути найкращою, а ще боялася, що її сваритимуть за якусь помилку чи невдачу, тому намагалась в будь-якому разі вигородити себе, тож досить часто її вигадки ставали справжнім обманом… Такі випадки траплялись...

Колись давним-давно, у великому казковому місті жило маленьке кошеня. Воно було руденьке і дуже нагадувало пухнасту кульку чи яскраву кульбабку. У нього були великі круглі оченята, маленькі лапки й коротенький хвостик, а на голівці, просто між вушок, біла-біла плямка. Тому, коли воно сиділо під домом теплого ранку, то здавалось, ніби то саме сонечко, яскраве, променисте, спустилося на землю, щоб погуляти містом. От і назвали це кошеня — Сонечко. Гуляючи вулицями, Сонечко завжди муркотів, вигинаючи спинку, ніби примовляючи: «Мур-мур, теплого сонечка всім!» «Мур-мур, який сьогодні чудовий день!» «Мур-мур, давайте разом програємось!»...

Колись давно-давно, у великій ельфійській країні жив собі ельф, на ім’я Яло. Він був дуже сильний, спритний і прагнув, щоб всі його поважали та боялися, а якщо хтось не хотів його слухатись, то він одразу починав битися, штовхатися чи кидатися чимось у суперника, тому його прозвали Яло-задирало. Всі в країні боялися Яло, намагалися триматись від нього якнайдалі, щоб не втрапляти йому на очі чи під руку. Тому і справжніх друзів у нього не було. Було два приятелі, з котрими Яло ходив та задирався до інших, але окрім цього, вони більше...