День народження Їжачка

В одному лісі жив маленький, добрий і дуже гарний гномик. Його затишна хатинка з дуба стояла на березі річки, де жили його друзі — жабки, коники, жучки та яскраві, як квіти, різнобарвні метелики. У гномика було багато друзів, які часто приходили до нього в гості. Разом вони пили чай з варенням і ласували фруктовими цукерками, які гномик сам готував.

Ось і сьогодні в його хатинці витав аромат цукерок та свіжої випічки. Все це він акуратно склав у плетеному кошичку — адже збирався в гості до Їжачка, у якого був день народження. Солодощі запаковані, кошик у руках, і гномик весело закрокував лісовими стежками.

А тим часом Їжачок прокинувся, відчинив віконце, і до кімнати зазирнули веселі промінчики літнього сонця, наче вітаючи іменинника. Він потягнув лапки вперед і почав ранкову зарядку, як раптом у вікно залетів метелик у яскравому квітковому сарафанчику з великим букетом. Слідом — зелений коник з величезним фруктовим тортом і футляром зі скрипкою за спиною.

— З днем народження, Їжачку! — дружно проспівали вони й простягнули свої подарунки.

Їжачок так зрадів, що одразу забув про зарядку. Він подякував друзям і, щасливий, став накривати на стіл під великим абажуром. Не встигли гості сісти, як до них приєднався ще один — гномик Промінчик, друг Їжачка та всіх лісових мешканців.

— Це тобі, Їжачку, з днем народження! — сказав він, простягаючи подарунок.

Але раптом пролунав дивний шум у дворі. Друзі здивовано переглянулися і вибігли назовні. Під високим деревом сиділа білочка, потираючи лобик, а над нею, на гілці, висіло відерце з ягодами та фруктами. По гілці туди-сюди бігав горобчик.

— Гей, Горобчику! — крикнув Їжачок. — Що ти там робиш?

— Він намагається зняти відерце, — відповіла білочка, показуючи на гілку.

Їжачок придивився і зрозумів, що відерце висить занадто високо. Він з гномиком потягнув драбину, щоб допомогти. Але не встигли вони підійти, як гілка не витримала — відро з фруктами впало вниз, а горобець, намагаючись його зловити, впав прямо у відро!

Всі, хто був під деревом, від несподіванки розбіглися. А горобчик, вилазячи з відерця і потираючи забите крильце, ображено пробурмотів:

— Гей, друзі, де ви? Треба ж було так звалитися…

Першою з-за дерева з’явилася білочка, але не встигла вона заговорити, як… дерево раптом заговорило! З його стовбура виступило обличчя доброго старенького, а гілки нахилилися до землі.

— Я вже старий, Горобчику, — сказав Дуб

— Горобчику, — сказав він. — Гілки мої не такі міцні, от ти й упав.

— Я хотів зняти відерце для білочки… Сьогодні ж день народження Їжачка, — винувато зізнався горобець.

— Це я винна, — сказала білочка, забувши про свою шишку. — Я повісила відерце занадто високо.
До горобця підбігли гномик, Їжачок, коник і метелик.

— Нічого страшного, — сказав Їжачок. — Для мене головне — ви, друзі, а не подарунки.

Ці слова так зворушили дідуся-дерево, що він відповів:

— Так, Їжачку, ти маєш рацію. Справжня дружба — найцінніший подарунок.

І тоді гномик та Їжачок винесли під дерево столик, за яким зібралися всі друзі. Коник заграв веселу мелодію на скрипці, і почалося справжнє лісове свято, на якому був і добрий дідусь-дерево.