Оксана Ничипорук

Навесні у Музичному лісі розливаються пахощі від цвіту та пісні майже цілодобово — тут же не тільки  пташки співають, а й геть усі звірята мають гарні голоси і полюбляють ними похизуватися.   Але як тільки сніг зійшов, звірі почали помічати, що довкола лісу назбиралося повно сміття. То ведмідь прийшов сердитий, бо подер собі пальця бляшанкою, то зайчик заплутався у пластиковому пакеті поки відмотував його та й ніжку собі натер. А лисичка, яка кожного дня у своєму домі наводить лад та прибирає, то таки нігде спокійно пройти не може — знайшла...

Читати далі
  • 21.04.2015

Настала весна. Вона впевнено йшла собі по землі — всюди розтавав сніг та лід, земля зігрівалася, струмочки розтікалися. А де весна пройшлася, там враз зеленіла трава і пробивалися з-під землі перші малесенькі квіточки. І всюди за весною чувся спів пташок та веселий гомін. Бо як тільки весна дихне легеньким віртиком, то відразу всім стає тепліше і радісніше: і звірятам малим та великим, і рослинам, і дорослим з дітками. Ступила весна і в Музичний Ліс. Цілу зиму він спав — звірята тихенько сиділи по своїх домівках. Але чи всі знають, що...

Читати далі
  • 18.04.2015

Зібрав дід Іван своїх звірят на розмову і каже: “Колись давно дідусь відкрив мені секрет: як бути непереможним, але наказав нікому не розпoвідати. А ще він з самого малку привчив мене робити зарядку, і хоч я нікому не хвалився, про мою супер-силу вже дізналися усі люди довкола.”   Звірі зачудовано слухали діда Івана. Овечки кліпали очима і вертіли хвостами, песик поскладав лапки і не зводив погляду з діда, коник мирно жував травичку і уважно слухав, а кури тихесенько сиділи – чого від них ніколи й не дочекаєшся. Дід Іван обвів...

Читати далі
  • 16.01.2015

  Ранок передноворічний почався у хатині діда Івана зі стукоту у вікно: Стук-тук-тук! — А хто там? – запитав дід, розплющуючи очі. — Стук-тук-тук, – почулося знову. — Хто ж цей нежданний гість? – тихенько пробурмотів собі дід. — СТУК-ТУК-ТУК, – постукали так сильно, що аж шибки задрижали. Дід пішов відчиняти, аж тут пес як загавкав під дверима і тільки почулося швидке тупотіння. Вийшов дід на двір – нікого немає. Він на всі боки пороззирався. Бачить його задоволений песик біжить на подвір’я. А попід самими вікнами велетенські сліди видніють темними...

Читати далі
  • 29.12.2014

Снігу насипало в горах однієї зими по коліна нашому дідові Іванові. То він стежки від подвір’я протоптав, подвір’я розчистив і всі звірята вийшли погратися посеред білого насипу. Вівці терлися боками до снігу і їхня шерсть ставала ще світлішою. Песик натхненно ловив сніжинки, які крутилися в повітрі від легкого подуву вітрика. А кури вистрибували на пробіжку і швиденько ховалися у тепле сідало. Дід Іван вирішив навідатися до сусіднього села, щоб перед зимовими святами підкинути у місцевий дитячий садок всілякої смакоти. У його торбині вже лежали горішки, цукерки, смачне печиво. Запріг дід...

Читати далі
  • 16.12.2014

З першими променями сонця наше трійко курчат-пригодошукачів вирушили у гори. Їм пощастило, що не було роси і м’яка сухенька трава слухняно стелилась під їх ніжками. Головне курча, яке несло зернятка чарівного проса у своїх крильцях, погодувало братика та сестричку і усі відчували неабияку силу в своїх ніжках, крилах і усьому тілі. Навіть їхні голоси стали дзвінкіші та веселіші. Йдуть курчатка, йдуть, аж тут назустріч вистрибнув полохливий зайчик. –         Ви хто такі? – прошепотів зайчик. –         Ми мандрівники, – голосно гуртом вигукнули щасливі курчата. –         Та тихо ви!...

Читати далі
  • 02.11.2014

На гірському обійсті діда Івана однієї весни вилупилося троє курчат. Зазвичай, це дуже мало, бо квочка може висидіти і двадцять курчат одночасно. Але курка з півнем тільки освоювалися на новому місці, і поки дід займався господарством, то й не помітив, як курка сіла на кілька яєць, що відкотилися у сіно і висиджує їх там. В той час сонце вже добре прогріло землю, трава починала рости все швидше. Комашки виповзали зі своїх схованок і непомітно лазили на поверхні. Дід Іван саме готувався запрягти коника, щоб об’їхати лісові молоді насадження, як почув попискування під хатинкою. Обернувся —...

Читати далі
  • 15.10.2014

У високих горах Карпатах, поміж густих лісів жив собі дід Іван. Добряк такий, що ще світ не бачив. Ніхто не міг і слова поганого сказати про нього. Подорожньому підкаже дорогу, втомленому дасть прихисток для відпочинку, спраглому подасть горня джерельної води, голодного пригостить смачною кашею. Добра слава про діда прокотилася по усіх усюдах. Якось повз дідову хатинку проїжджали два розбійники. Вже вечоріло і вони втомлені після довгої цілоденної дороги захотіли знайти собі місце для ночівлі. І вони вже не раз чули про доброго діда. То й зайшли самі до хати, сіли за стіл і старший гукнув:...

Читати далі
  • 23.09.2014