Казка українською мовою

Казки для дорослих

Авторські казки для дорослих українською мовою – колись це було чиєюсь фантазією, але не для нас. Цікаві, унікальні казки для старшого покоління та оригінальні оповіді для дорослих українською мовою ви знайдете в цій категорії на сторінках нашого сайту.

Марек

Королівство слуги

Король і Слуга У замку над річкою була резиденція короля. Його влада не була безмежною. Якби правитель не зумів забезпечити порядку серед народу, міг позбутися трону. Незадоволений владою народ міг протестувати біля замку, і тоді свита короля могла вибрати собі нового правителя серед найкмітливіших слуг. Кожен слуга складав присягу вірності королю і народу. Члени королівської ради допомагали королеві в управлінні володіннями-департаментами. В одному крилі замку був департамент гномів. Щоб проживати там, гноми мали укласти писемне подання з поясненнями, чому заслуговують жити в королівстві. А ще мали мати позитивні відгуки від...

Читати далі
  • 29.07.2021
Всеволод Паталаха

Казка-брехня з натяком

1. Оксанка прокинулася рано: тато й мама обіцяли сьогодні поїздку на лісове озеро. Одяглася, умилася, почистила зубки й побігла на кухню. Мама й тато вже готували сніданок. Дівчинка привітала батьків та сіла біля розкритого вікна. Запах свіжого повітря змішувався з ароматом маминих грінок на пательні. Травневий світанок обдаровував кухню співами горобців, які густо обсіли вишню, яка доцвітала прямо під вікном. Ось вони знялись у повітря: на дерево залізла кішка. Вона вибралася на найближчу до будиночка гілку й стрибонула на підвіконня. Оксанка погладила її й пригостила молоком з холодильника. Мама поставила...

Читати далі
  • 02.02.2021
Всеволод Паталаха

ЗЕлена Небилиця

Я прокинувся, як і хотів, уранці, якраз опівночі. Сонце стояло майже над головою, сніг на дорозі блищав і було страшенно жарко. Двоє метеликів вили на гілці штахетнику гніздечко й цвірінчали. Кішка Бурка знову загнала мого улюбленого вовкодава Портоса на самісіньку верхівку зрубаного три роки тому дуба й він жалібно нявкав. Довелося мені летіти на верхівку. Верхівка дуба була укрита великими білими квітами, бо він якраз розцвів. Я узяв Портоса на руки й побачив, що по дорозі до моєї повітряної печери скачуть двоє ящірок, утрьох на одному вороному равликові. Він біг...

Читати далі
  • 25.05.2020
Олеся Кудла

Таємниця Червоної Троянди

(за мотивами казки Антуана Де Сент-Екзюпері «Маленький принц») Червоні пелюстки робили її помітною навіть у темряві чи десь на загубленій планеті. Вигин стебла підкреслював її жіночність. Різкий, проте приємний запах робив її унікальною в цьому світі. А може, й не для всіх, унікальною для нього. Колючки на стеблі робили її недоторканною та примхливою. Та ніхто не знає, що за тими колючками криється ніжна, крихка душа. Якби не колючки, її швидко зламали б, затоптали. Колючки – це захист для неї та біль для інших. Цей біль я відчула раптово, коли подружка...

Читати далі
  • 12.11.2018
Оксана Шамрай

Колобок нашого часу

Комедійна драма з елементами горору для дітей надстаршого віку Вдома скінчився хліб. Тож мені довелося завантажити свою хлібопічку щоби спекти новий. Гарненький колобок, що крутився всередині чаші хлібопічки і розказав мені цю історію. Він засуджував дії головного героя, вважав його бунтарем, не гідним своєї хлібної родини. Себе ж вважав нормальним законослухняним Колобком, що мав гідно пройти свій традиційний життєвий шлях, сенсом і кінцевою метою якого було нагодувати Людину. Власне, так він своє життя і прожив – став смачним Хлібом, який ми з’їли зі всією повагою. So, the story… Одна жінка...

Читати далі
  • 02.08.2018
Юлія Овчаренко

Червона шапочка

От люди ж, купують ковбаси і курячі стегенця і котлетки їдять, а я всього-на-всього з’їв бабусю! І що з того, я може їй допомогти хотів, вона ж старенька  була і хвороблива. Пообідав і вмостився подрімати, точно так само  як  люди роблять. Чому переодягнувся в бабусю, після їжі? Та щоб дівчинці було легше сприйняти її втрату. Так би мовити, бабуся стала ще старішою, ще страшнішою, а отже помре невдовзі, не буде за ким сумувати. Та де там, ця дівчинка така настирна, як індик  зі своїми запитаннями і червона, як  його коралі....

Читати далі
  • 19.07.2018
Олена Тарасенко

Маленькі речі

Цю довгу неймовірну історію мені розповіла Маруся. Був похмурий листопадовий вечір, за вікном гудів вітер, сердито здіймаючи догори і жбурляючи на асфальт опале листя. Хмари затягли небо, і здавалося, що вечір розпочався просто зранку. Чудова нагода загорнутися у ковдру, пити чай і читати. Або ж переповідати один одному історії. Усе, що розповіла мені того вечора Маруся, видавалося і справді дивовижним. Але усе це — чистісінька правда, присягаюся! Бо ж Маруся, хоч і довірлива та балакуча, проте дуже щира. Крім того, такою неймовірною може бути тільки правда. Бо ж вигадати таке...

Читати далі
  • 07.06.2017
Юрій Власішен

Світ, Світло і Вода

Ніч напередодні Щовечора перед сном, вимкнувши у кімнаті світло і забравшись у ліжко, я бавлюся своєю улюбленою іграшкою – глобусом. Без цього я просто не можу заснути. Особливо, коли на небі сяє повний місяць. Великий, як тарілка. Я вмикаю і вимикаю його, і знову вмикаю. Не місяць, звичайно, а глобус. Адже мій глобус – не проста пластикова куля з обрисами материків. Це – настільна лампа. Точніше – натумбочна. Натумбочна лампа Аладіна. І навіть краще. У Аладіна з лампи з’являвся джин, а у мене – цілий світ. Світ, повний чудес. Тумбочка...

Читати далі
  • 09.02.2017
Олена Тарасенко

Казка про королевича

Дороги — мої найвірніші друзі. Шляхи, доріжки, стежки, вулиці… Скількома я крокував, тепер і не пригадаю. Але я уже давно навчився розмовляти з дорогою. Власне, варто її просто слухати, і знатимеш, хто йшов нею до тебе, скільки було людей, кінні були чи піші, чи мали вантаж… Дорога завжди точно розповідала мені, що чекає попереду — відпочинок чи небезпека. Одне я знаю напевне — дорога ніколи не закінчується. Моя от тривала майже сім років, але тепер я не знаю, куди йти далі. Гаразд, час відрекомендуватися. Звіть мене… Королевич. Я справді нащадок...

Читати далі
  • 05.06.2015
Ірина Мацко

Чого ти тут?

Гарячий літній день вже добігав кінця, коли я втомлена від звичної біганини по одному й тому ж колу – дім-сімя-робота-дім впала, знесилена, на диван і від безпорадності та відчаю заридала на всю душу, на все своє єство. Адже пів життя позаду, а результату ніякого. Діти здорові – це добре, чоловік є, але чи рідна душа, дім є, але хотілось би більшого. А сама я що? Для чого тут, навіщо? Для цієї біганини щодня? Мабуть це не закінчиться ніколи. А коли закінчиться, тоді я напевно помру. Але ж яке тоді воно...

Читати далі
  • 02.04.2015
Найкращі авторські казки
Ми зосередитись на авторських казках, не тільки колекціонуємо казки, а і пропагуємо авторів цих казок. Долучаємось до розвитку сучасної української літератури в вузькій ніші — казки.