Олександр Ігнатенко

Похід за медом і смачне малинове варення Тріщали кущі, здригалася земля, але птахи мовчали, хоча зазвичай саме пернаті першими сповіщають про будь-який переполох в лісі. Та цього разу в здійнятому гаморі не було нічого надзвичайного чи небезпечного. Просто сім’я ведмедів  порядкувала в дикому малиннику, збираючи соковиті стиглі ягоди. – Мишко! Ти не збираєш, а все до рота тягнеш! – обурилася донька Варя. – Скажи йому, мааамо! – Нічого не все, – плямкаючи, заперечив її молодший брат, вимазаний червоним від округлих вух до клишоногих лап. – Ти й сама багато з’їла!...

Читати далі
  • 03.07.2022

Колись давно вирішили звірі розпродаж одежі влаштувати. Щоб кожен обрав собі шубу до смаку, бо ж хтось хоче гарну, а інший – корисну. Пошили вбрання, розставили прилавки, виклали крам і розпочали ярмарку. Ходять звірі між товарних рядів, розглядають, оцінюють. Тільки Їжак не йде, дрімаючи у нірці. – Їжаку, спіши на ярмарку! – гукнули йому. – Ще рано, – позіхнувши, відповів Їжак. – Пізніше прийду. Та ось на ярмарку заявився Вовчисько. Злякалися звірі, дременули хто куди й невдовзі розпродажу й слід простигнув. Засмутився Вовк, пішов, а згодом дізнався, що вбрання в...

Читати далі
  • 02.05.2022

Колись у давнину Кріт ходив по землі, Їжак мав м’яке пухнасте хутро, а хвіст Зайця був таким же довгим, як і його вуха. А ще ці звірята були найкращими друзями, просто не розлий вода. Разом відпочивали, разом їжу шукали й разом від хижаків рятувалися. Ні швидконогий Заєць ніколи не тікав сам, ні знатний копач Кріт не ховався під землю, кидаючи друзів. Якось прийшли вони до околиці села і зустріли нишпорку Мишу. Запитує трійця в неї: – Нишпорко Мишо! Ти буваєш й у полі, й у лісі, й навіть у людських...

Читати далі
  • 21.03.2022