Легенда про юнака, сирену і Горн
Кажуть старі рибалки, що море ніколи не забирає любов, але воно випробовує її. Давно, коли вздовж європейських узбереж ще височіли кам’яні маяки, жив молодий плавець, на ім’я Ян. Він був найшвидшим і найвправнішим серед усіх. Про нього казали, що коли він пливе, то хвилі наче несуть його на своїх плечах, альбатроси показують шлях. Одного вечора, коли сонце повільно занурювалося в Атлантику, щоб випірнати над східними морями, Ян почув спів. Він був таким прекрасним, що навіть вітер затамував дихання.
На оповитій чорними водоростями скелі сиділа сирена.
Її волосся м’якістю нагадувало морську піну, а очі блимали всіма кольорами глибокого океану. Вона побачила, як замерехтіли любов’ю до неї очі Яна, і відсторонилася. Вона не хотіла його погубити.
— Не шукай мене, — прошепотіла вона і зісковзнула у воду. — Моє царство лежить на краєчку землі, де зустрічаються два великі океани.
Та любов не знає слова «неможливо». Наступного ранку Ян зібрав човен. — Якщо море подарувало мені силу плавати, воно покаже і дорогу до коханої.
Він плив день…
Плив тиждень…
Який перетворився на місяці.
Його супроводжували дельфіни, які насвистували його веслуванню в такт, а зірки щоночі запалювалися, щоб прокласти напрямок його подорожі.
І серед хвиль він чув знайомий спів сирени. Любов давала йому сили, яких не мав жоден мореплавець раніше.
Шторми й вітри колихали його впевненість, і одного дня човен розділився на окремі частини, й тоді Ян не зупинився і поплив самотужки. Океан випробував його і змилостився, визнавши силу любові Яна. Хвилі стали теплішими, а перед юнаком виросла незнана земля. Вона була наповнена незвичними рослинами й тваринами…
Сирени там не було, за любов до звичайного юнака вона перетворилася на маяк мису Горн. Відтоді вона не кликала моряків і її кораблі в безодню, навпаки, показувала їм дорогу.
Лише легкий подих океану торкнувся обличчя Янового.
Він почув знайомий спів.
— Ти знайшов не мене… Ти знайшов інші землі. Все так, як має бути. Любов веде людину туди, де вона потрібна.
Ян зрозумів найбільшу таємницю. Якби він не покохав сирену, то не наважився б переплисти безмежний Атлантичний океан. З того часу мореплавці розповідають, що кожен сміливець вирушає в дорогу не заради слави. Він шукає свою сирену. Велика любов завжди відкриває нові материки, як це одного разу сталося з Америкою.
