Валентина Дергунова

У лісі, де мешкав гномик Джем, настала весна. Сніг танув під лагідними променями сонця, перетворюючись на дзюркотливі струмочки. Ліс оживав після зимової сплячки, дні ставали довшими, хоча тепло ще не поспішало. Одного разу, в один із таких весняних днів, гномик Джем, радий сонцю, розчинив вікно свого будиночка, щоб його кімнатні квіти могли насолодитися теплом. Поки гномик прибирав, квіти почали скаржитися на холод. Фіалка з білою облямівкою на листочках, згорнувшись, пожалілася, що гномик виніс їх із теплого дому. Колючий кактус із червоною шапочкою теж нарікав на холод. У цей час на...

Одного разу гномик Джем вирушив до лісу. Він дуже хвилювався, адже його маленький друг, їжачок, уже кілька днів не приходив по гриби. Після осінніх дощів у лісі виросло безліч грибів, і Джем хотів показати їжачкові найкращі місця. Сонце світило яскраво, немов улітку, і тільки пожовкле листя нагадувало про осінь. Насвистуючи веселу пісеньку та несучи кошик із гостинцями для їжачка, Джем йшов лісом. Раптом трава зашелестіла. Спершу гномик подумав, що це вітер, але, озирнувшись, зрозумів, що ні. Він почув кроки. Джем зрадів, вирішивши, що це, можливо, прийшов його друг Іванко, і...

В одному звичайному лісі, де осінь уже прикрашала дерева й кущі у свої яскраві вбрання, під молодою стрункою берізкою з’явився дивний, дуже гарний гриб. Берізці не хотілося, щоб він перетворився на звичайний лісовий гриб, яких тут було безліч. І вона вирішила перетворити цей незвичний грибочок на гномика. Лагідно торкнувшись його своїми гілочками, береза побачила, як кілька пожовклих листочків ніжно доторкнулися до грибочка, і там, де вони торкнулися, з’явилася голівка. Сталося диво: фея-береза побачила, що на неї дивляться чарівні оченята гномика з пухнастими віями. Його погляд був таким добрим і здивованим,...

Біля порога своєї нірки, в одному будинку, маленьке сіреньке мишеня знайшло мишоловку. Злякавшись, воно вирішило покинути затишне житло, де йому було тепло й безпечно. Страх перед пасткою був настільки великим, що мишеня зрозуміло: залишатися тут більше не можна. Воно вирушило до лісу, мріючи про нове життя, друзів і свободу від страху. З великим зеленим листком замість парасольки та торбинкою за спиною мишеня йшло лісом. У правій лапці воно тримало крихітну різнокольорову валізку, в якій лежали одяг, улюблені книжки та інші дрібнички. Побачивши величезне дерево, мишеня вирішило перепочити й почекати, поки...

Навесні, коли природа прокидалася від зимового сну, а ліс вдягався у зелень, гномик Джем обожнював вигадувати казки. Він записував їх у свою чарівну книгу, і сторінки оживали яскравими ілюстраціями з милими, кумедними, добрими та не дуже персонажами. Але сьогодні натхнення покинуло казкаря, і він вирішив вирушити до лісу в пошуках нових ідей. Ледь Джем вийшов з хати й зачинив хвіртку, як до нього підбіг його друг Одуванчик**. Він притримував капелюшок, боячись, що порив вітру зіпсує його зачіску, і він знову стане лисим. “Одуванчику, що сталося?” — запитав гномик, не встигнувши...

У морозному лісі, під срібним світлом місяця, народилося диво. Завірюха, мов вправний скульптор, створила сніговика. На його голові красувалася яскрава червона шапочка, а шию зігрівав шарфик у тон. Сніжинки, наче діаманти, мерехтіли на його в’язаних аксесуарах. Спочатку сніговик був радий своєму становищу. Він із задоволенням спостерігав за життям лісу: за спритними синичками, жвавими горобцями та поважними снігурами. Але невдовзі йому стало нудно просто стояти. Йому захотілося дізнатися, хто ще мешкає в цьому чарівному місці й, найголовніше, знайти друга. Він ляснув у рукавицях, підставив долоню під падаючі сніжинки й раптом… чхнув!...

В одному лісі жив маленький, добрий і дуже гарний гномик. Його затишна хатинка з дуба стояла на березі річки, де жили його друзі — жабки, коники, жучки та яскраві, як квіти, різнобарвні метелики. У гномика було багато друзів, які часто приходили до нього в гості. Разом вони пили чай з варенням і ласували фруктовими цукерками, які гномик сам готував. Ось і сьогодні в його хатинці витав аромат цукерок та свіжої випічки. Все це він акуратно склав у плетеному кошичку — адже збирався в гості до Їжачка, у якого був день...