Наталія Клевцова

Батькам майбутніх музикантів присвячується.І не тільки.А також всім, хто обожнює Музику і Мистецтво.Читайте, надихайтесь. Ноти ДО, РЕ, МІ, ФА, СОЛЬ, ЛЯ, СІ шукайте. Вони заховались серед слів, але у вас все вийде! Автор артказки: Наталія Клевцова.Музичний консультант: Анастасія КлевцоваАрт-консультант: Олена Клевцова Дорога До до Ля  — Де ти є? В якій би країні Світу ти не знаходився, завжди доречно відвідати країну Музики. — Що для цього треба?  — Нічого зайвого, тільки мати при собі особливий ключ. Ключі бувають різні: “Фа”, “До”, “Соль”. І найпоширенішим з них є ключ Соль, або як...

Читати далі
  • 03.04.2024

Прожектор налаштований. Світло торкається червоної ковдри манежу. Звучить весела музика. Зал заповнюється глядачами. А тим часом в гримерці сидить клоун. Точніше, зараз актор тільки перевтілюється: рукою наносить грим, щоб вирівняти тон шкіри й тільки потім намалювати собі посмішку. Зазвичай, актори трохи хвилюються перед виставою, а зараз кожен з нас хвилюється, прокручуючи стрічку новин і сподівається не побачити поганих. – Просимо всіх глядачів вимкнути телефони, – лунає голос конферансьє. – Вистава починається! Та погані новини все ж приходять, ось і сьогодні: профіль колишнього однокласника, а в соцмережах його фото перетинає чорна...

Читати далі
  • 20.12.2023

Швидкий вітер ніс за собою велику зливу, вісниками якої були гігантська блискавка і могутній грім. Наче великий вогняний меч, та блискавка розірвала небо навпіл і розколола велике дерево, біля якого збирався заснути чоловік. Той злякався. Несамовита зла ніч наближалася, холодним дощем заливаючи все навкруги… Сумними очима дивився чоловік на дерево, яке пожирав голодний вогонь. Треба було повертатись у холодну печеру. – Не дай мені померти, візьми з собою, – маленький вогник ухопився за гілку дерева що догоряє. – Ти про що! Загубив моє улюблене дерево, а тепер загубиш мене. Я...

Читати далі
  • 12.12.2023

Наближався вечір в Одесі, темрява спускалася на море. Пісок був неторканий людьми, пляж – замінований, як і вся берегова смуга. Море було зляканим і сполоханим, воно бачило багато війн, але всі вони закінчувались миром. Коли ж мир настане зараз? Хвилі тихесенько торкались берега і знов тікали вдалечінь. Ніч, темна, глуха, спустошена, обійняла все навкруги й морю здавалось, що воно заснуло. Дитячий сміх і яскраве сонечко, теплий пісок, все це… Марево. Маленька дівчинка сидить на яскравій круглій ковдрі й грається з м’ячем, хвилі зовсім поруч. Наближається приплив. Море хоче привернути до...

Читати далі
  • 30.11.2023

— Знов суп на обід?! — Маринка зазирнула через двері кухні й запитала у своєї мами. — Ні, сьогодні супер-суп! — радісно відізвалась та. — Дай відгадаю, може за рецептом самого короля. — Вгадала, за рецептом Людовика XIV. — Та не може бути такого, ти жартуєш. — А ось і ні. Навіть королі їли простий цибульний суп із вишуканим смаком: шматочками хліба і сиру. А скільки енергії він дарує і навіть шлунок реанімує. Відварені трави духмяні, вітамінним відваром  нас напувають. Марина присіла до столу. З її тарілки йшов пар. Суп був...

Читати далі
  • 29.05.2023

День почався зі стрибків на скакалці, саме так Ліна виконувала домашнє завдання. Урок фізкультури тепер проходить у онлайн-форматі, як і всі інші. Щоденні повітряні тривоги тривожать і заважають, вони тепер замість шкільних дзвінків. За нормативом, на скакалці треба неперервно проскакати хвилину. – Якщо зайву хвилинку поспати, то замало, але одну хвилиночку скакати на скакалці – забагато для мене, – сказала Ліна, зупинившись. Її назвали на честь Ліни Костенко, тому що крилатим ґрунту не треба, тож для такої активістки, як наша героїня, це ім’я “саме те, що треба”!  – Добре, що...

Читати далі
  • 19.04.2023