Наталія Клевцова

Прожектор налаштований. Світло торкається червоної ковдри манежу. Звучить весела музика. Зал заповнюється глядачами. А тим часом в гримерці сидить клоун. Точніше, зараз актор тільки перевтілюється: рукою наносить грим, щоб вирівняти тон шкіри й тільки потім намалювати собі посмішку. Зазвичай, актори трохи хвилюються перед виставою, а зараз кожен з нас хвилюється, прокручуючи стрічку новин і сподівається не побачити поганих. – Просимо всіх глядачів вимкнути телефони, – лунає голос конферансьє. – Вистава починається! Та погані новини все ж приходять, ось і сьогодні: профіль колишнього однокласника, а в соцмережах його фото перетинає чорна...

Читати далі
  • 20.12.2023

Швидкий вітер ніс за собою велику зливу, вісниками якої були гігантська блискавка і могутній грім. Наче великий вогняний меч, та блискавка розірвала небо навпіл і розколола велике дерево, біля якого збирався заснути чоловік. Той злякався. Несамовита зла ніч наближалася, холодним дощем заливаючи все навкруги… Сумними очима дивився чоловік на дерево, яке пожирав голодний вогонь. Треба було повертатись у холодну печеру. – Не дай мені померти, візьми з собою, – маленький вогник ухопився за гілку дерева що догоряє. – Ти про що! Загубив моє улюблене дерево, а тепер загубиш мене. Я...

Читати далі
  • 12.12.2023

Наближався вечір в Одесі, темрява спускалася на море. Пісок був неторканий людьми, пляж – замінований, як і вся берегова смуга. Море було зляканим і сполоханим, воно бачило багато війн, але всі вони закінчувались миром. Коли ж мир настане зараз? Хвилі тихесенько торкались берега і знов тікали вдалечінь. Ніч, темна, глуха, спустошена, обійняла все навкруги й морю здавалось, що воно заснуло. Дитячий сміх і яскраве сонечко, теплий пісок, все це… Марево. Маленька дівчинка сидить на яскравій круглій ковдрі й грається з м’ячем, хвилі зовсім поруч. Наближається приплив. Море хоче привернути до...

Читати далі
  • 30.11.2023

— Знов суп на обід?! — Маринка зазирнула через двері кухні й запитала у своєї мами. — Ні, сьогодні супер-суп! — радісно відізвалась та. — Дай відгадаю, може за рецептом самого короля. — Вгадала, за рецептом Людовика XIV. — Та не може бути такого, ти жартуєш. — А ось і ні. Навіть королі їли простий цибульний суп із вишуканим смаком: шматочками хліба і сиру. А скільки енергії він дарує і навіть шлунок реанімує. Відварені трави духмяні, вітамінним відваром  нас напувають. Марина присіла до столу. З її тарілки йшов пар. Суп був...

Читати далі
  • 29.05.2023

День почався зі стрибків на скакалці, саме так Ліна виконувала домашнє завдання. Урок фізкультури тепер проходить у онлайн-форматі, як і всі інші. Щоденні повітряні тривоги тривожать і заважають, вони тепер замість шкільних дзвінків. За нормативом, на скакалці треба неперервно проскакати хвилину. – Якщо зайву хвилинку поспати, то замало, але одну хвилиночку скакати на скакалці – забагато для мене, – сказала Ліна, зупинившись. Її назвали на честь Ліни Костенко, тому що крилатим ґрунту не треба, тож для такої активістки, як наша героїня, це ім’я “саме те, що треба”!  – Добре, що...

Читати далі
  • 19.04.2023

Він стояв спустошений, покинутий, з розбитими вікнами. Почорнілий.  Зверху накособочений, без даху, з чорною дірою замість входу. Він не був самотнім. Таких домів за рік повномасштабного воєнного вторгнення було чимало. Вони були архітектурними свідками війни. Не про таку долю вони мріяли. Кожна людина мріє про свій дім, хоче, щоб він був затишним, міг зігріти своїм теплом. Хай на вулиці йде дощ або сніг, або крижаною ковдрою вкриває і робить білим цілий Світ зимова завірюха, а ти поспішаєш до нього, він відчиняє тобі двері. Затишний і теплий. Горнятко з чаєм, що живить, тепле...

Читати далі
  • 04.04.2023

— Сьогодні у нас відбудеться екскурсія в Ботанічний сад, — зробив оголошення класний керівник, — будьте уважними й дізнаєтеся нові факти зі світу Флори. В класі було тихо, ймовірно, що така екскурсія була всім до вподоби. — Зокрема, хочу наголосити про дотримання правил безпеки по дорозі до Саду. Йдемо по двоє, рівною колоною, дорогу переходити необхідно по зебрі. — Бідолашна зебра, оце як ми всім класом по ній тупотіти почнемо, вона ж не витримає! — пожартував і сам захихотів Данило Карасько, цей рудоволосий бешкетник кожного дня приносив до гімназії нові...

Читати далі
  • 01.03.2023

Солодка випічка дбайливо розкладена на дерев’яних поличках, вона має неповторний аромат і м’яка на дотик. Львів’яни з великою любов’ю створили місто, в якому щедро ллється кава і смакують солодощі. О десятій ранку поціновувачі тістових витворів проходять вуличками міста і займають вільні місця у великих і зовсім маленьких кав’ярнях, ласують смаколиками та залишають “чайові”, а може й “підвішену кавусю”, “дякую”. Замовляють фантастичні десерти, щоб побачити солодке мистецтво кондитерів. А підвішена, тобто сплачена кава дозволяє пригостити того, сам не знаєш кого. І знову впізнаємо загадковий Львів. Він зберігає казки й легенди, які...

Читати далі
  • 23.02.2023

Бася розв’язала золотисту стрічку на коробці з подарунком.  — Як приємно у свій День Народження відкривати подарунки! — Дев’ять років, двадцять третє жовтня наш улюблений день, — сплеснула руками мама. Батьки стояли напроти Барбари та милувались своєю дівчинкою. — Бася, яка ти гарна виросла, — зробив комплімент батько, — а ще у дві тисячі тринадцятому ти тільки стукала у двері цього світу, а ми так розхвилювались, коли почались пологи, що забули всі імена. Коли лікар повідомив, що в нас тепер є дівчинка, я відкрив стрічку новин і дізнався, що сьогодні...

Читати далі
  • 27.11.2022