Парі

Мало дітлахів можуть похизуватися тим, що не люблять солодощі. Іванко не з таких. Він дуже полюбляє солоденьке, і йому майже не важливо, які то будуть цукерки, наприклад: шоколадні, карамельки, льодяники, іриски. Та коли бабуся купляє цукерки, то діляться вони порівну між усіма онуками. Після розподілу Машуня, Ірися, Іванко та Сашко збираються до купи та міняються цукерками. Ірися ось любить іриски. Тому вона вимінює іриски в інших дітлахів. І у кожного своя хованка для цукерок, бо для малечі це скарб.

Іванко з’їдає свої цукерки перший за всіх. І потім ходить-мається без солоденького.

Одного разу, в сільській крамниці, бабуся Галя купила шоколадні цукерки «Маки». Зайшовши в літню кухню, виклала на стіл цукерки та покликала онуків. Всі зібралися юрбою навколо столу. Довірили рахувати наймолодшій Ірисі, вона як раз вчилася рахувати. За деякий час цукерки було успішно поділено на чотири рівні купки. Іванкові ну дуже кортіло якомога швидше поласувати своїми улюбленими цукерками, але тут бабуся запитала: «Іванко, ти знову з’їси усі цукерки одним махом, а потім будеш заглядати до рота іншим? Чи є в тебе сила волі, щоб розтягнути задоволення?» Іванко, вихваляючись перед бабусею та іншими онуками випалив: «Та я три дні можу не їсти цих цукерок і нічого зі мною страшного не буде». Бабуся тоді й каже, — «А спробуймо. Якщо втримаєшся, то буде тобі особисто цілий кілограм різноманітних шоколадних цукерок». Іванко зрадів від такої перспективи, цілий кілограм, ух. Перший день дався Іванкові легко. Вони гралися в саду, збирали яблука, паслися на шовковиці, і про цукерки Іванко майже не згадував. Другого дня було трохи важче, інші онуки — брат та сестри, ласували цукерками з превеликим задоволенням, але КІЛОГРАМ ЦУКЕРОК, який був обіцяний Іванкові, зміцнював його стійкість. На третій день, вже під вечір бабуся Галя покликала всіх онуків. Окинула їх оком, трохи довше ніж на інших, подивилась на Іванка. І каже: «Сьогодні підійшов термін нашого парі. Іванко, ти великий молодець, що втримався. Я бачила, як ти навіть відмовся від солодощів, коли тебе намагались пригостити інші дітлахи. Ти по праву заслуговуєш на цей кілограм цукерок». І вона віддала Іванкові цукерки. Іванко хутенько роздав брату та сестрам по 3 цукерки, а сам протягом вечора з’їв всі до останньої. Він був задоволений собою. Хоч живіт трохи крутило від такої кількості солодкого.