У лісі, де мешкав гномик Джем, настала весна. Сніг танув під лагідними променями сонця, перетворюючись на дзюркотливі струмочки. Ліс оживав після зимової сплячки, дні ставали довшими, хоча тепло ще не поспішало. Одного разу, в один із таких весняних днів, гномик Джем, радий сонцю, розчинив вікно свого будиночка, щоб його кімнатні квіти могли насолодитися теплом. Поки гномик прибирав, квіти почали скаржитися на холод. Фіалка з білою облямівкою на листочках, згорнувшись, пожалілася, що гномик виніс їх із теплого дому. Колючий кактус із червоною шапочкою теж нарікав на холод. У цей час на...

Більше
  • 01.07.2026

Одного разу гномик Джем вирушив до лісу. Він дуже хвилювався, адже його маленький друг, їжачок, уже кілька днів не приходив по гриби. Після осінніх дощів у лісі виросло безліч грибів, і Джем хотів показати їжачкові найкращі місця. Сонце світило яскраво, немов улітку, і тільки пожовкле листя нагадувало про осінь. Насвистуючи веселу пісеньку та несучи кошик із гостинцями для їжачка, Джем йшов лісом. Раптом трава зашелестіла. Спершу гномик подумав, що це вітер, але, озирнувшись, зрозумів, що ні. Він почув кроки. Джем зрадів, вирішивши, що це, можливо, прийшов його друг Іванко, і...

Більше
  • 01.07.2026

Привіт, маленький читачу! У густому тропічному лісі, високо на пальмі, жили дві сестрички-мавпенятка — Мампа і Пампа. Вони були близнючками. Відрізнити їх можна було лише за хвостиками: у Мампи він був шоколадно-коричневим, а у Пампи — з білою весняночкою на кінчику. Дівчатка дуже любили пустувати. Поки мама працювала в Тропічній Школі, а бабуся Келла відпочивала, сестрички весь час шукали пригоди. Одного сонячного ранку Пампа не всиділа на місці. — Мампо! Мампо! — закричала вона, підстрибуючи. — Побігли на Золотий Пляж! Там точно чекає неймовірна пригода! І вони миттю зіскочили з...

Більше
  • 01.07.2026

Ведмедик Михайлик любив смачно поїсти. От тільки прокинеться уранці й одразу — «Мамо, а що ми будемо снідати?». Після ситного сніданку лягав на ліжко та уявляв собі, якою смакотою він буде ласувати в обід. А як пообідав, то вже й про вечерю мріяв. Він ріс чемним ведмедиком, який все доїдав і ніколи нічого не залишав у тарілці. Його не потрібно було прохати: «Ще ложечку, ще за маму, ще за тата». Михайлик, бувало, і сам нагадував: «А сьогодні я ще за тітку Жанну не їв. А за прадідуся Данила?». Батьки ніяк...

Більше
  • 15.06.2026

Розділ перший: Перший удар корони У стародавньому селі Білі Роси жило п’ять бешкетниць. Поки інші дівчата допомагали батькам, ці дівчата сиділи у своєму будинку на дереві та розробляли новий план. Усе починалося дуже цікаво. Поки їхня вчителька, Катерина Миколаївна, була на педраді, Маша, Даша, Аня, Яна та Ліна вирішили покарати Максима, який завжди виказував всі їхні плани. Дівчата вирішили кинути у його портфель блокнот Катерини Миколаївни, щоб його покарали. Коли вчителька прийшла до класу, вона всюди шукала свій блокнот. Зрештою, коли почався урок, вона сказала: — Діти, ніхто не бачив,...

Більше
  • 22.05.2026

Жили-були дід Панас та баба Панчоха. Була в них внучка Катруся. Звали її на селі Кручверть. Говорили їй подруги: «Пішли, погуляємо, черешню вкрадемо». І одного разу вони, захоплені цією думкою, пішли красти в ягідник у пані Ядвиги Петрівни. Пішли вони у садок, вже крадуть вони черешню. Як побачила їх Ядвига Петрівна, заволала: «Що ви робите, негідниці?!» — і всі подруги розбіглися. Катруся залишилась одна. Каже їй Ядвига Петрівна: «Ще раз побачу тебе біля моєї черешні — зачарую!». Ходили байки, що Ядвига Петрівна була відьмою. Прибігла Катруся до хати й розказує...

Більше
  • 15.05.2026

Навесні пробуджується ліс. Вже десь в середині квітня стає більше роботи лісовим мешканцям, великим і маленьким. Прокидаються мурахи й одразу перевіряють вентиляцію тунелів у мурашнику. А ще вони обов’язково гріються в променях теплого весняного сонця. А деякі мурашки побачать сонце вперше у своєму житті. — Отож, воно справді існує! — вигукнув маленький мураш, якого звали Баш. Він був дуже розумним, голівка в нього працювала як треба. Коло нього стояла мурашка Наталя та посміхалася, тому що промінчик сонця лоскотав її. — Бігаймо,— Башу не вистачало терпіння залишатися на місці. — Так,...

Більше
  • 13.05.2026

В одному звичайному лісі, де осінь уже прикрашала дерева й кущі у свої яскраві вбрання, під молодою стрункою берізкою з’явився дивний, дуже гарний гриб. Берізці не хотілося, щоб він перетворився на звичайний лісовий гриб, яких тут було безліч. І вона вирішила перетворити цей незвичний грибочок на гномика. Лагідно торкнувшись його своїми гілочками, береза побачила, як кілька пожовклих листочків ніжно доторкнулися до грибочка, і там, де вони торкнулися, з’явилася голівка. Сталося диво: фея-береза побачила, що на неї дивляться чарівні оченята гномика з пухнастими віями. Його погляд був таким добрим і здивованим,...

Більше
  • 13.05.2026

У невеликій хатинці на околиці міста Меджибіж, що на Поділлі, разом зі своєю бабусею Марфою жила Зорянка. Їхнє помешкання було теплим і затишним: на вікнах гойдалися вишиті фіранки, на підлозі лежали плетені килимки, а на столі стояли свічки в дерев’яних підсвічниках. Зі стелі звисали зв’язані пучечки різноманітних цілющих трав. Спокій і лад панували у їхній родині. Зорянка — дівчинка невисокого зросту, але її рухи легкі і швидкі, мов у лісового оленя. Довге руде волосся заплетене в тугі коси, що, мов ланцюги, спадають на плечі. Вона полюбляла подовгу сидіти в тіні...

Більше
  • 07.05.2026

Все почалося в неділю. Кота назвали Моцарелло, і це ім’я було обране господарями будинку не випадково. Щодня чотирилапий друг сім’ї шукав шматочок сиру сорту “Моцарела”, який міг би потрапити до його животика. Він ходив на кухню, заглядав разом з хазяйкою Мією у холодильник і часто знаходив шматочок сиру. Яка смачна моцарела! — мурчав котик, коли знаходився поживний смаколик. Їсти моцарелу і муркотіти, бо це робить його дуже щасливим. Але ще щасливішим його робило їсти сир разом з Мією. Наприкінці цілого дня відпочинку кіт дивився на захід великого круглого сонця і...

Більше
  • 01.05.2026