Я жовтогаряча, нестримна, скромна і смілива водночас. Я непомітна і яскрава, тиха і голосна. Я забуяла і зів’яла, мій час визначений і нескінченний. Весна. П’янке повітря. В ситій, напоєній землі, що вдосталь відпочила, пробуджується нове життя — крихітний сріблястий парашутик. Міцно вчепившись у грудочку землі, я вперто пробиваюся до сонця, мого божества. Я вибухаю зеленим паростком, наповнююся соками матері-землі, я народилася! Я є! Я Дитина, спрагла до всього нового. Я зачаровано пізнаю світ. Я вірю й обманююся, прошу пестощів і тремчу від ніжності, коли мене огортають любов’ю. Швидко перетворююся на...

Більше
  • 11.12.2024

Ранок добрий! Ориська прокинулась у чудовому гуморі. Наснилися їй овочі, що просилися в новий рецепт. Сон Ориськи: Головував на зібранні пан Буряк, поважний і червонолиций, немов справжній господар. Він закликав усю овочеву братію замислитись над своєю цінністю, калорійністю, кольором, смаком і місцем у новій страві. Першою підняла руку пані Морквиця, дівиця струнка і приємна на обличчя: — Як усі ви знаєте, я родом з Афганістану. Моїх предків знали ще 4000 років тому. У нас у родині понад 60 сортів усіх кольорів — оранжевого, червоного, чорного, жовтого, білого й навіть фіолетового....

Більше
  • 11.12.2024

За годину після цієї розмови дзвінок біля дверей квартири зацвірінькав. Мама Яна відчинила і привітала гостей: Мирослава з його мамою.  — Мене звати Ліна.  — На честь славетної поетеси назвали, — пояснив Мирославчик. — Добрий вечір, дозвольте з вами повечеряти? — в її руках був святковий солодкий рулет. — Не боїтесь калорій? — запитала мама Ліна. — Не боїмося, тому що балетом займаємося, — засміялася Богданка, як гучний дзвоник й узяла солодкий презент. — Чом би й ні, якщо калорії не зайві, дякуємо, проходьте, будь ласка, — мамі Яні гості...

Більше
  • 05.12.2024

— Гарна в тебе шапка, он як на ній сніжинки блищать! — захоплено промовила Богдана. — А моя мама каже: надінь шапку, надінь шапку. В давнину українці без шапки ніколи на вулицю взимку не виходили: гарна шапка — гордість козака! В народі кажуть, що з усіма труднощами завжди можна впоратися,  шапками закидати. — Так після снігопадів і на деревах снігові шапки, — додала дівчинка. — Це як злітно-посадкова смуга для саней Санти і його оленів. Вони будуть перепочивати на зупинках і далі їхати, щоб і в інших містах дітей привітати....

Більше
  • 05.12.2024

Сніжинки мчали у великій хмарі, як балеринки на балет. Вони нізащо не хотіли запізнитись. Їх виступ має назву: «Перший сніг», а ми чекаємо на сніг цілий рік. За рік ми дорослішаємо, у чомусь стаємо  мудрішими, інколи робимо помилки, а коли випадає навкруги сніг, то намагаємося почати усе з чистого аркуша. Тому що аркуші також білі, як чарівні сніжинки, що падають в наші долоні. — Спіймала, — радіє Богдана. На її долоньці опинилася сніжинка зі складними візерунками й швидко розтанула. А ті сніжинки, які лягли на рукава її пуховика — залишилися....

Більше
  • 05.12.2024

В країні Гарбузяндії жили-були гарбузи: пузаті, ребристі, овальні, круглі, плескаті, довгасті, химерні й неймовірно прекрасні;  жовтогарячі, помаранчеві, жовті, зелені, сиві, білі, сірі та навіть сині; солодкі, запашні й аж гіркі.    Один молодий, спесивий та бундючний Гарбузяка заклався з іншими гарбузенками, що спокусить одну файну господиню, знану Ориську.  Гарбузяка був видний гарбуз. Красень із видовженим тілом, потовщенням у вигляді насіннєвої камери  біля квіткового кінця, схожий на гігантську грушу, спекотно помаранчевого кольору. Такий собі живчик і пустун. Дочекався Гарбузяка недільного дня, зручно умостився на воза, серед інших гарбузів і поїхав з господарем на базар. А...

Більше
  • 04.12.2024

Коли на літо до бабусі Галі та дідуся Саші приїжджають онуки це завжди свято. Зазвичай Бабуся Галя ввечері питає онуків, що приготувати на сніданок. У кожного онука є свої улюблені страви. Машуня любить омлет, Сашко кашу, Ірися картопляне пюре, а Іванко — суп з галушками. Ох, суп з галушками, це ціла історія. Насправді суп звичайний, курячій. А от галушки… Галушки бабуся робить дивовижні. Встає раненько. Замішує тісто. Дає йому відпочити. Так. Чомусь тістові треба відпочивати. Від чого воно натомилось? Дивина. Після того, як тісто відпочине, бабуся його нарізає на невеличкі...

Більше
  • 30.11.2024

Іванко з родиною мешкав на краю міста. За п’ятсот метрів вже починався сосновий ліс. Вони часто вибиралися до лісу на шашлики. Іванко та Машуня збирали гілки на багаття. Мама облаштовувала місця для сидіння, нарізала овочі, а батько розводив багаття та викладав цеглинки на кшталт мангала. Окрім шашлику ще пекли картоплю. Це коли береш картоплинку, загортаєш у фольгу, розгрібаєш вугілля, кидаєш картоплину, а потім загортаєш. Зазвичай багаття не велике, картопляних бомбочок туди влазить пять-шість, якщо великих. Смакота потім виходить, ммм. Одного разу Іванко з хлопцями зі двору пішов гуляти на територію...

Більше
  • 30.11.2024

Мало дітлахів можуть похизуватися тим, що не люблять солодощі. Іванко не з таких. Він дуже полюбляє солоденьке, і йому майже не важливо, які то будуть цукерки, наприклад: шоколадні, карамельки, льодяники, іриски. Та коли бабуся купляє цукерки, то діляться вони порівну між усіма онуками. Після розподілу Машуня, Ірися, Іванко та Сашко збираються до купи та міняються цукерками. Ірися ось любить іриски. Тому вона вимінює іриски в інших дітлахів. І у кожного своя хованка для цукерок, бо для малечі це скарб. Іванко з’їдає свої цукерки перший за всіх. І потім ходить-мається без...

Більше
  • 30.11.2024

На літні канікули до бабусі Галі та дідуся Сашка приїхали онуки. Четверо. Два хлопці — однолітки — Сашко та Іванко. Та дві дівчинки — Машуня та Ірися. Дідусь та бабуся обійняли та розцілували онуків. Діти після цих обіймів, одразу побігли перевдягатися. Діти любили бавитись в саду. Вигадували різні ігри. В саду було багато різних дерев — яблуні, вишні, груші, абрикоси, горіх. І була в них одна суто дитяча забавка — вони лазили по майже усіх деревах в саду. Як мавпочки, цупко чіпляючись руками, підтягуючись, уважно переставляючи ноги на гілки якомога...

Більше
  • 30.11.2024