Цуцик Рудик живе у дівчинки Ганнусі та постійно потрапляє у неймовірні й кумедні ситуації. Але через те, що він дуже допитливий, то і висновків не робить, тому знову пригоди продовжуються, аж допоки він не стає дорослим і розумним. Історія розрахована на дітей 5-7 років. Книга вчить розуміти і любити тварин, співчувати, думати про наслідки, сміятись із ними, переживати за них і з ними. У моєї знайомої дівчинки Ганнусі живе маленький цуцик, і звуть його Рудик. Якось навесні, коли дівчинка гуляла з мамою в парку, цей руденький клубочок викотився їм просто...

Жила собі  у продуктовому магазині пластикова Пляшка. Жилось їй не добре, не погано, а як усім. Стояла вона, наповнена солодкою водою, серед собі подібних. Іноді подрімувала, іноді базікала із сусідками-Пляшечками, але ніколи нікуди не висовувалась.  Якось одного незвичайного дня (так здавалося нашій Пляшечці) чи то сонечко світило у вікно магазину надто яскраво, чи то водичка багато бульбашок випустила, та набридло їй таке одноманітне життя. Взяла Пляшка та й підсунулась у перший ряд на поличці. Незчулась, як придбала її молода сім’я — мама, тато та донечка, яка дуже полюбляла розрекламовану водичку....

— Не фоцю, не буду, не юблю, — капризує маленька Софійка з самого ранку. Так для її мами розпочинається кожен день. Готувати, фантазувати, а тоді —  “не фоцю”. — Сонечко, а давай за тата з’їмо? А за бабусю і за дідуся, — у відповідь закопилені губки та сльози на очах. — Дивись, яка смачненька кашка! Молочна! Ти ж любиш молочну кашу?! — намагається вговорити капризулю мама. Донечка от-от розридається, і тоді пропав мамин гарний настрій та спільний вечірній похід до кінотеатру. — А ти знаєш як їсть акула? Велика акула...