Прощання з літом

Троє маленьких братиків-зайченят прощалися з літом. Вони почули від тата, що сьогодні — останній день літа, і дуже засмутилися.

Увесь день вони провели біля озера — купалися, відпочивали, гралися у лісі в піжмурки та у квача. Але тепер літо закінчувалося. А разом з ним, як здавалося зайченятам, закінчувалися і всі розваги.

— Ех, я б ще раз поплавав! — зітхнуло наймолодше зайченя.

— А я б у квача пограв! — зітхнуло середнє.

— А я б просто на сонечку полежав! — мовив найстарший — Прощавай, літо…

Усі троє замовкли.

І саме в цей момент над ними пролітала сорока.

— Чого зажурилися? — запитала вона.

— З літом прощаємося. З іграми та відпочинком. — відповіли зайченята.

— Придумали чого сумувати! Завтра настане осінь, потім зима, а тоді й весна. І в кожної пори свої розваги — не гірші за літні. А головне — літо повернеться! Як тільки весна скінчиться, знову прийде літо.

— І ми знову зможемо купатися? — зацікавлено запитало найменше.

— Ну звісно ж!

Сорока вже збиралася летіти далі, як наймолодше зайченя знову запитало:

— А які розваги бувають узимку?

— Ух, взимку ще більше розваг, аніж влітку! Але спершу готуйте парасольки та гумові чобітки — осінні забави також веселі!

Зайченята усміхнулися. Їм уже кортіло дізнатися про нові пригоди, які чекали на них восени.