Загадка червоного носа

Якось зустрілися ведмідь та кабан біля ставка. Привіталися та й майже розійшлися. Як раптом, запитав кабан у ведмедя:

— Чому в тебе такий червоний ніс? Можливо за ніс тебе вжалила маленька бджола?

Все ж таки ця особливість дуже муляла кабану очі.

— Та ні, — мовляв, ведмідь — маленька бджола мене не жалила!

Здивувався кабан. Бо ж дуже схоже було на те, що його бджола вжалила. Цікаво стало йому, чого ж у ведмедя ніс червоний.

— А може ти хотів малювати, та випадково пензликом торкнувся свого носа?

Допитливість кабана не мала меж.

— Та який ще пензлик? Я жодного разу в житті не малював.

І знову здивувався кабан. Бо ж дуже схоже було на те, що той свого носа до фарби засунув. Ще більш цікаво стало йому. Що ж з тим ведмедем трапилося, що у нього ніс червоний.

— То можливо через необачливість ти носом стукнувся об гілку. І від удару він почервонів?

— Та ні об яку гілку я не стукався! — розгубився ведмідь.

Кабан вже й не знав що казати, хотів навіть піти, але цікавість заважала.

— То що ж з тобою трапилося.

— Ех, зголоднів я вранці. Сильно зголоднів. А їсти не було нічого. От я й подався до вулика старого фермера. А там таке трапилося…

— Що трапилося, ведмедику-братику?

— Поліз я до бджіл та майже дістав того меду, як раптом, накинулася на мене бджола. А потім і ще одна. А потім, напевно й увесь рій. І всі як один, намагалися поцілити прямісінько в носа. Напевно щоб я його не сунув у чужі справи.

Кабан уважно слухав, а ведмідь продовжив.

— Я почав втікати, але наступив на граблі. А потім на ще одні граблі. А потім знову на граблі, на які наступив спочатку. А вони мене по носі, який і так болів від бджіл, геп-геп-геп. То я й впав від цих ударів.

Кабан ніби й хвилювався за ведмедя, але десь всередині починав сміятися. А ведмідь продовжив:

— А дід паркан фарбував та й залишив фарбу на землі. От я й впав носом прямісінько в ту фарбу. От мій ніс й почервонів.

Кабан, з ввічливості, стримав сміх. Та коли повернувся до своєї домівки довго ще сміявся з ведмедя. А коли сміявся то впав й гепнувся носом об підлогу. Та так добряче гепнувся, що його ніс також почервонів.

— От тобі й на! — засміявся кабан — Напевно, не варто сміятися з того, що може трапитися й з тобою.