Всеволод Паталаха

Даринка трохи нагадувала мамі Пеппі Довгупанчоху, бо мала всіяне ластовинням обличчя, дві (більш-менш слухняні) руді кіски та непосидючий характер. Коліна її нерідко були збиті, бо вона часто грала з однокласниками у футбол. Воротарі її побоювалися, бо траєкторія м’яча після її удару була непередбачувана. Ще вона любила лазити по деревах, купатися в Удаю, жбурляти у кривдників соснові шишки й грати з татом у шахи. Тато мав перший розряд по шахах й сім років підряд вигравав перше місце на районних змаганнях та не нижче п’ятого на обласних. Переможені ним суперники дивувалися: тракторист,...

Жив-був молодий король Адальберг Четвертий. Коли йому було чотирнадцять років, його батько-король загинув на війні з  Триозерним королівством. Оскільки за законами цієї країни повноліття наставало з чотирнадцяти років, сина зразу ж коронували. Війна зупинилася сама по собі, бо король-суперник теж загинув у бою. Але миру обидві держави не підписали. Кожна держава хотіла вичекати слушний час для нової війни. Пройшло три роки. Рани війни загоїлися. У королівському замку зробили ремонт. Усі меблі були з червоного дерева та кипарису. Скарбниця тріщала від грошей. — Усе у мене є, крім щастя, — казав...

Жив-був один бідняк. Мав жінку, діток, хатинку з городиком та довговуху тваринку — із тих, які возять людям лантухи, а вони замість подяки називають їх впертими та нерозумними. Так і гукають, буває: „Упертий та безмозкий осел! Дурна ослиця!“ Якось раненько ішов собі чоловік на роботу, а тваринка ішла за ним, морквиною похрумуючи — хазяїн пригостив. На спині мала мішечок з пряжею — по дорозі чоловік хотів його знайомому ткачеві продати. На веранді пишного будинку лежали троє багатіїв – з тих, за кого прикажчики, слуги та наймити працюють. Побачили вони трудівника...

1. Це було в часи далекі. Каже казка, що тоді З нір мишей тягли лелеки. Наче човен, по воді Плив будинок кам’яний. Дід-відьмак там жив лихий. Відьму він тримав у хаті, Щоби разом чаклувати, Люд закляттями лякать, З нього злото-срібло драть. В ті часи жило у тітки Злотокосеє дівча. Стан вербою гнувсь сирітки, Розум й лагідність в очах. Дар від Бога діва мала – Поцілунком повертала Зір незрячим і її Шанували ті краї. Через гори, прірви, пущі, Повні чорної імли, Йшли до неї невидющі, А царенка привезли. Юнака пошанувала –...

-1- Чорні стіни, чорний ганок, Чорні голочки шпилів … На бескиді Чорний замок – Гордий принц у башті жив. Полювать пішов він в пущу. Вийшов Чахлик Невмирущий. Загорілася земля, Бо на батька-короля Чахлик-принц пішов війною, Та злякав душею злою Навіть власних вояків І у замок відступив. Рік іде … минає другий. Повтікали з замку слуги. Поховалися в траві Й повтікали вартові. Вкрився мохом чорний ганок. Спорожнів величний замок. Між зубців похмурих стін Чахлик в нім живе один. Сам марою йде по стінах, Сам шукає смак у винах. Сам собі слуга...

Оглавок перший. «Боєць віртуального фронту» «Боєць віртуального фронту» Тим Непробивний «витягував» гейм. Його надважкий танк Е-100 «підбирав» бали за балами, рятуючи незграб-партнерів. На його рахунку вже були КВ-2, Т 34-76, два Т-5. А легкий БТ-7 він просто роздавив при лобовому зіткненні. Як Бог черепаху. – Тимко, пора за уроки! – підійшла мати. – АТСТАНЬ! У потилицю немов улучив снаряд. Тато був добрячком і півроку торочив: «Ще раз скажеш мамі «атстань», одержиш запотиличника». Але сьогодні запаси татової доброти закінчились. – АТСТАНЬ! – крикнув «танкіст» і одержав другого запотиличника. Повернувся до екрану ...

Багато років тому був у одному королівстві Жахливий ліс. Кожного, хто наважувався у нього зайти, починав Лісовик водити. Два дні поводить – на третій ледь живого випустить. На узліссі у старенькій землянці жили двійко дівчат-сиріт на землі батьківській. Кожен вечір вони збирали хмиз – Хазяїн лісу їх не зачіпав, шкодував сиріт. Виросли дівчата, стали сміливіші, пішли вглиб за хмизом узимку – і заблукали. Сидять уночі під дубом, вовче виття слухають, зубами з ляку та холоду цокотять. Слава Богові, Лісовик якраз обхід своїх володінь робив. Розпалив вогнище, напоїв чаєм з трав, медом лісових бджіл пригостив. До...