Казка про трьох нероб та довговуху трудівницю

Жив-був один бідняк. Мав жінку, діток, хатинку з городиком та довговуху тваринку — із тих, які возять людям лантухи, а вони замість подяки називають їх впертими та нерозумними. Так і гукають, буває: „Упертий та безмозкий осел! Дурна ослиця!“

Якось раненько ішов собі чоловік на роботу, а тваринка ішла за ним, морквиною похрумуючи — хазяїн пригостив. На спині мала мішечок з пряжею — по дорозі чоловік хотів його знайомому ткачеві продати. На веранді пишного будинку лежали троє багатіїв – з тих, за кого прикажчики, слуги та наймити працюють. Побачили вони трудівника з його довговухою помічницею й почали з них глузувати. Тваринка спіткнулася, нероби зареготали.

А хазяїн погладив помічницю по довговухій голові й каже:

— Не дивно, що ти спіткнулася. Кажуть мудрі люди, що не тільки байдикувати, але й споглядати чужі лінощі є погана прикмета. Не дивися на них, дивись на дорогу!

Пішли вони собі. А ледарі збурилися: як посмів бідак про них таке говорити! Вирішили дочекатися його повернення з роботи й знову поглузувати з нього ще й побити.

У сутінках чоловік повертався додому, за ним утомлено чапала, поскубуючи травичку, його довговуха тваринка: вони удвох на олійниці день відпрацювали. Нероби якраз кальян курили та вино пили.

— Гей, ти, — загукав до нього той з трьох дармоїдів, у кого найбільше шуміло в голові, — скажи, хотів би жити-веселитися так, як ми? Хотів би, га? Та не можеш!

— Та хай мене Небеса так жити боронять! — відповів працелюб.

— Це ж чому?

— Багач день і ніч тільки байдики бив.
В Аллаха бідак так спочить попросив.
Добу не трудив ні руки, ні ноги —
Надвечір нещасний сконав від нудьги! —

Відповів віршом чоловік і додав: „Це щира правда, шановні!“

— Зараз я скажу й покажу тобі усю правду! — посунув на нього другий нероба. Але тут довговуха трудівниця заревла на усеньке горло: „Й-а-а! Й-а-а! Й-а-а!“

Рев був такий голосний, що наляканий нахаба відбіг у сторону й загорлав:

— Та твій осел скажений!

— Обіцяли сказати правду, а сказали брехню, шановний, — відповів йому власник тварини. — По-перше, це не осел, а ослиця. По-друге, вона не сказилася, а реве тому, що вітається з вами. Вона завжди вітається з тими, кого вважає рівними собі за розумом.

— Ах ти ж! — кинувся з кулаками третій дука, але ослиця зрозуміла, що хазяїна ображають, й штовхнула нападника головою. Він бухнувся у калюжу й поліз із багнюки навкарачки, голосно лаючись. А трудівник та трудівниця, не дослухаючись до криків зневажених ними нероб, потюпали собі додому.

Казка про трьох нероб та довговуху трудівницю

Король вірусів КОВІД

Казка про трьох нероб та довговуху трудівницю

Щастя поруч. Авторська книга.

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->