Наталія Олійник

Якось, в одному чарівному лісі, звірята збиралися зустрічати новий рік та прикрашати ялику. Одне їх лише засмучувало. Не було в лісі зовсім снігу, навіть ведмедики не лягли спати, як завжди це робили, коли наступала зима. Все було готово до свята. На великій галявині росла розкішна ялинка. Для неї були зроблені дуже гарні прикраси. Білочки нанизали на мотузочку грибочки та шишки, зайчики принесли яскраву моркву. Та чого тільки не було на ялинці, тільки снігу не було. Зібралися друзі біля ялинки та стали міркувати що їм робити, але ж свято не свято...

Сьогодні Кіра йде у перший клас! Вона дуже хвилювалася, адже на святковій лінійці має розказувати вірш. Одягнута у святковий одяг, з білими великими бантами та білих туфельках, Кіра була схожа на метелика. Кузя, її улюблений кіт, дивився на неї знизу примружуючи очі, та думав: «як вона схожа на білого метелика, їй би бігати по ромашковому полі, а вона мабуть вже і гратись зі мною не буде, бо ж доросла вже». Кіра з мамою відправилися до школи, день був теплий та сонячний, букет, який несла дівчинка, приємно пах, настрій був піднесений,...

Одного літнього вечора Кіра з Денисом ніяк не могли заснути. Було жарко, навіть відчинене вікно не допомагало. Бабуся вирішила розказати їм казку, може це допоможе їм заснути. Полилася розповідь про чарівний ліс, про маленьких фей та інших чарівних істот. Раптом Кірі здалося, що стіни кімнати кудись поділися і вона з братом опинилась в чарівному лісі. Спочатку вони дуже злякалися, адже ще ніколи не залишалися в незнайомому місці самі. Дерева в цьому лісі були чудні, різнокольорові із великими гарними квітами замість листя. Перед дітьми показалася майже невидима в траві, стежка. Вони...

На краю мальовничого села, в чепурній хатинці жила маленька дівчинка на ім’я Кіра.  Вона дуже полюбляла гуляти на лісовій галявині невеличкого лісочка, який знаходився поруч із селом. На свої прогулянки вона завжди брала улюблені ляльки та великого білого кота. Кіт був пухнастий, увесь білий, лише на спині ближче до хвоста, три чорні круглі плями. Звали кота Кузя, він завжди ходив за Кірою, ніби прив’язаний, куди йде Кіра туди і Кузя. Кузю дівчинка знайшла в бур’яні, мабуть його там хтось покинув, він сидів там самотній та беззахисний і весь час нявчав....