Чарівний котячий світ

Одного дня Еміра пішла по полуницю в ліс. Вона збирала полуницю і побачила білого котика в костюмі бджілки. Дівчинці стало цікаво, що це за дивний котик. Вона побігла за ним і, поки бігла, вдарилася об дерево. В Еміри закрутилася голова. Через пару годин дівчинка прокинулася в гарній кімнаті. Там пахло рибою і кормом. Еміра встала і побачила двері.
Там був пам’ятник королю Сімбі. Раптом хтось заговорив:
— Ну, привіт!
Аміра злякалася, але цей голосок був лагідний і милий.
— Ти хто? — запитала Аміра.
— Я Поліні, — відповів лагідний голос.
— Не кажи, немає такого імені!
З темного куточка вийшла мила кішечка в костюмі полунички.
— Поліні? — запитала Амі.
— Так! — відповіла кішка.
— Ти кішка? Не кажи мені, що кішки й коти розмовляють!
— У нашому світі все можливо! Амі, давай познайомлю тебе з моїми друзями!
— Ну добре.
Вони прийшли в гарний садок, де росла риба. Тут Еміра побачила того самого котика з лісу.
— Я тебе бачила! — закричала Еміра.
— Бджо-круто.
— Поліні, а як його звати? — запитала Аміра.
— Його звати Котож, — відповіла Поліні.
— Гарне ім’я — Котож, — засміялася Амі.
— Не смійся, — відповів Котож. — Ти чула імена інших мешканців?
— Ні!
— Зараз почуєш, — відповів Котож.
Тут перед ними з’явилася кішечка з тортиками.
— Котож, а це ще хто? — запитала Амі.
— Це Яті, — відповів він.
— Мур, привіт, Амі!
— Привіт!
Яті була добра, мила, як Поліна. Вони були найкращими подругами. Яті пригостила їх тортиками.
— Амі запитала у Яті: «А хто такий король Сімба?»
— Це наш добрий король котів, — відповіли Котож, Поліні і Яті.
— А навіщо я тут? І як я тут опинилася?
— Ти тут, щоб вилікувати короля, — відповів Котож.
— Як?
— Йди до котика з ананасами — він все розповість. Ось його адреса, — відповіла Яті.
— Добре.
Амі прийшла до кота з ананасами. Його звали Анак. Аміра постукала, і Анак вийшов.
— Що ти хотіла, людино?
— Я хотіла, щоб ви допомогли врятувати Короля, мене послали до вас!
— Подивимося…
— Ти маєш піти до лісу Мандаринівка, а далі дізнаєшся.
— Ну добре.
— Стій, тільки візьми це.
Анак дав їй олівець і сказав:
— Використовуй його, коли я стану потрібним.
— Добре, я вже піду.
Амі йшла два дні й прийшла. Вона зустріла хлопця. Він збирав мандарини. Хлопець сказав:
— Мандаринівка вас вітає! Якщо сюди приходять, то не просто так.
— Привіт, мене відправив пан Анак.
— Анак зі світу котів?
— Саме так.
— Він хоче, щоб я дав фіолетову мандаринку.
— Не знаю, він сказав іти сюди, а далі я не знаю. — Значить, він хоче, щоб я дав фіолетову мандаринку. Але я дам тільки тоді, якщо сходиш до Плаксійки й принесеш мені її сльози.
— Добре.
Дівчинка підійшла до старого будинку. Там сиділа дівчинка Плаксійка.
— Плак, плак, ну привіт. Ти хто?
— Привіт, чому ти плачеш?
— А як мені не плакати? У мене немає друзів.
— Мені шкода тебе. О, у мене є ідея, але ти маєш дати свої сльози.
— Ну добре, а взагалі мене звати Міра, хоча Плаксійкою називають.
Амі дістала олівець і постукала їм 3 рази, перед нею з’явився Анак.
— Ну, чого тобі?
— Принеси кота!
Анак приніс котика.
— Дякую!
Амі побігла до Міри.
— Міро! Міро! Міро! — закричала дівчина.
— Що?
— Це тобі!
Амі тримала в руках фіолетового котика. У Міри враз з’явилася усмішка. Вона обійняла котика й подякувала і дала свої сльози. Амі побігла до хлопця Мандарина.
— Як тобі вдалося? — Вона нікому не давала свої сльози! — закричав хлопчик Мандарин.
Хлопчик віддав мандаринку і заговорив:
— Дякую тобі, я вилікую свою собаку! Далі йди в село Соняшника.
Дівчина сіла на автобус, який летів у небі.
Приїхавши, Амі побачила море соняшників, на лавці сиділа дівчина Соняшник.
— Привіт! — промовила Амі.
— Халу, халу — це означає «привіт». Хто ти?
— Я прийшла по допомогу.
— Я допоможу, але знайди Верті.
— А це хто?
— Мій кінь.
Аміра почала шукати коня. Вона дивилася, де тільки можна, а потім заглянула в малий соняшник. Там був Верті. Еміра привела Верті до Соняшникової дівчини.
— Дякую, зараз я зроблю ліки.
Соняшникова все зробила і дала Амі. Дівчинка постукала олівцем і сказала:
— Телепортуй мене у світ котів.
Анак і Амі пішли до короля Сімби. Дали йому ліки. Він встав і промовив:
— Амі, дякую тобі.
І весь світ котів веселився. Але це ще не кінець. Амі побуває в різних світах, де на неї чекають пригоди!
До речі, Амі, Аміра та Еміра — це всі форми імені головної героїні. Про це зазначає автор.