Євген Грабовський

Привіт, друзі! Я Джек Ліхтар або як ще мене кличуть Джек гарбузова голова. Колись давно я був дуже скупим, не хотів ні з ким ділитися своїми багатствами. Тому по моїй смерті ні Бог мене не прийняв до Раю, бо багатому важко увійти у царство небесне, ні диявол не взяв мене до пекла, бо з ним я теж не хотів ділитися своїм багатством. Я був приречений блукати між пеклом та Раєм у повнісінькій темряві, а щоб хоча б трохи мій шлях освітлювався, замість голови мені прилаштували кабак з вогниками, такий собі...

Донька з мамою сидять в інтернеті та любуються на модні новинки суконь і сумочок.  Мама: Ой, яка ж у мене, доня, гарнюня! Обожнюю тебе! (Ніжно притискає до себе.) Кажуть, своє щастя краще оберігати в таємниці, та я не можу втриматися. Хочу розповісти про донечку всьому світові!  Доця: Мамо, ти ж знаєш, що я не дуже люблю фотографуватися. В мене навіть свого екаунту в соцмережах немає.  Мама: Зате в мене є! Хочу зробити пост про те, яка моя доня розумниця. Будеш гарним прикладом для інших дітей. Ти ж у мене найкраща! ...

У світі існує безліч шахраїв, маніпуляторів, страховиськ, провокаторів, викрадачів, злочинців, адже зло не припиняло своє існування від часів гріхопадіння перших людей в Едемському саду. І якби людство себе не оберігало, завжди знаходяться жертви, які потрапляють у пастку злодюжок, зазвичай приправлену приємними та спокусливими наживками. Однією з таких пасток є сучасна безмежна Всесвітня мережа «Інтернет», яка водночас є і сучасним простором для спілкування!  Скільки б кіберполіція, вчителі та батьки не застерігали дітей та дорослих від оманливих пропозицій та програм, все одно вони потрапляють на цю привабливу приманку. Вірусних атак ми вже...

Якось приходить товариш до свого друга у гості та пропонує піти в спортзал, кіно, на риболовлю тощо. Той, не відриваючи погляд від монітора, невпинно б’є по клавіатурі, щось відстежує, програє ігрові сюжети, займається, коротко кажучи, всілякою дурнею! — В тебе скоро очі на лоба повилазять! Ти б у міру користувався своїм комп’ютером, друже! — говорить друг, а той не реагує. — Давай краще у реальний футбол поганяємо. Досить вже п’яту точку відсиджувати. Розумію, якби ти якусь дисертацію набирав або термінову роботу виконував, та ж ні. Тирчиш днями в іграх далеко...

Федько завжди був хлопчиком проворним та винахідливим, не такий як халамидник* звісно, але клепку в голові мав. З нього обов’язково вийде, якщо не філософ, то філолог пречудовий. Настільки він любить читати й пізнавати цей світ, що будь-який відмінник та медаліст-червонодипломець з легкістю програє йому в інтелектуальних змаганнях чи то у словесному пінг-понгу. Але як то кажуть, «що занадто, то не здраво». Федько нехтував сном та відпочинком заради здобуття нових знань. Ще більше він любив використовувати свої знання на практиці. Вмів і шпаківню змайструвати, і хімічний дослід провести, і сайт компанії...

Скільки б не було розваг, подарунків та радощів у житті, люди, а особливо діти, влаштовані так, що їм завжди мало… І коли розваги йдуть наперекір здоровому глузду, приходить СНІГОВІЙ і вимітає з голови весь безлад, а з хати всі цяцянки. Така історія сталася із Петриком, який тільки й знав, що розважатися, а от читати він не дуже любив, аж поки Сніговій не прийшов йому на допомогу! І скільки б йому батьки не говорили, що читати корисно, Петрик завжди відволікався на другорядні речі й забував про головне. Постійно його щось захоплювало,...