(НЕ)Безпечний Інтернет!
Якось приходить товариш до свого друга у гості та пропонує піти в спортзал, кіно, на риболовлю тощо. Той, не відриваючи погляд від монітора, невпинно б’є по клавіатурі, щось відстежує, програє ігрові сюжети, займається, коротко кажучи, всілякою дурнею!
— В тебе скоро очі на лоба повилазять! Ти б у міру користувався своїм комп’ютером, друже! — говорить друг, а той не реагує.
— Давай краще у реальний футбол поганяємо. Досить вже п’яту точку відсиджувати. Розумію, якби ти якусь дисертацію набирав або термінову роботу виконував, та ж ні. Тирчиш днями в іграх далеко не інтелектуальних і не стратегічних. Якісь одноманітні дії: як не пукалка чи стрілялка, так мордобій чи ганялка автострадою. Досить вже! Небезпечно ось так виходити у віртуальний простір. А якщо ти не повернешся звідти ніколи? Ти хоч замислювався про таке? Чи в тебе в голові вже всі нейрони перегоріли?
Коли він закінчив говорити й, здається, почав заспокоюватися, «друг-ігроман» підвів свій погляд і мовив:
— Слухай, я тут закінчив одну стратегію створювати, якраз найвідповідальніший завершальний етап був, ніяк не міг тобі відповісти, а ти над вухом насідаєш. Ти хоча б інколи у свій мобільний зазираєш? Ти що, не бачив смс повідомлення, яке я тобі надіслав: «Зустрінемося трохи пізніше. Я зайнятий дуже, саме в цей час не зможу». Ти хоча б інколи своїм телефоном користуйся за призначенням, а то в тебе вже розвивається протилежна вада — страх небезпечності інтернету та гаджетів. Ну, добре! Я тебе також розумію, але всьому своя міра і свій час, друже! А тепер ходімо у футбол поганяємо! Ти вже зібрав команду на сьогоднішній матч?
