Руки до дерева

Жили-були дід Панас та баба Панчоха. Була в них внучка Катруся. Звали її на селі Кручверть.

Говорили їй подруги: «Пішли, погуляємо, черешню вкрадемо».

І одного разу вони, захоплені цією думкою, пішли красти в ягідник у пані Ядвиги Петрівни. Пішли вони у садок, вже крадуть вони черешню.

Як побачила їх Ядвига Петрівна, заволала: «Що ви робите, негідниці?!» — і всі подруги розбіглися. Катруся залишилась одна.

Каже їй Ядвига Петрівна: «Ще раз побачу тебе біля моєї черешні — зачарую!». Ходили байки, що Ядвига Петрівна була відьмою.

Прибігла Катруся до хати й розказує бабі з дідом, що трапилося. А баба з дідом сказали їй: «Це поганий шлях — не ходи більше».

І Катруся зрозуміла, що не можна красти чужі плоди.

Але наступної ночі вона знову пішла в садок, цього разу сама, і крала абрикоси. Ядвига виглянула у віконце і знову побачила її, як вибігла вона з хати, схопила її за пасма, заклякла її магічним словом, і руки її приросли до дерева. Вона ледь не роздулася. Тільки коли Катруся та баба з дідом щиро просили вибачення, Ядвига відпустила її.

Так Катруся зрозуміла, що крадіжка ніколи не приводить до добра.