Якби «справедлива людина» була Богом

Поділитися

Якби Богом стала дуже справедлива людина, то рай виглядав би, приблизно отак. Святий Петро щодня приходив би до «Нього» з товстою текою:

– Цей чоловік сорок років допомагав іншим.
– Добре.

– Побудував за власні гроші дитячий майданчик.
– Добре.

– Сплачував за лікування чужої дитини.
– Добре.

– Коли почалася війна, возив людям їжу, ліки й одяг. Нікому про це не розповідав.
– Добре.

– Витягнув із річки незнайому людину.
– Добре.

– Віддав останні гроші тому, хто просив.

– Добре.

Петро вже майже закривав теку:

– Але є одна річ.

«Бог» підняв очі:

– Яка?

– Колись, дуже давно, він зробив те, чого сам до кінця не розумів. Сказав людям те, що від нього хотіли почути деякі з них, а потім зрозумів, що помилився.

– Зрозумів і шкодував?

– Так.

– Визнав?

– Не раз.

– Більше не повторював?

– Ні.

– Але він справді то колись зробив?

– Зробив.

– Тоді в пекло!

Петро трохи помовчав:

– Але ж він потім…

– Неважливо.Наступний.

– Наступний, ок… Отож, ця людина багато років доглядала стару матір. Допомагала сусідам. Пробачила того, хто колись зрадив її. Врятувала чужу дитину. Годувала бездомних. Віддала гроші на операцію незнайомій людині.

– Добре, — сказав «Бог».

– Але одного разу вона збрехала.

– В пекло!.

– Але вона потім усе життя шкодувала.

– Неважливо.

– Наступний…Цей чоловік усе життя був порядним. Але в тринадцять років вкрав гроші.

– В пекло!

– Він повернув їх через місяць.

– Неважливо.

Петро схилив голову:

– Наступна. Ця жінка все життя була доброю матір’ю, але одного разу сказала страшні слова людині, яку любила.

– Не можна.