– Тату, а валізка тепер заспокоїться? – запитала Катруся за вечерею, після повернення з дитячого садочка. – А вона що, нервувала? – пожартував батько, але ніхто не сміявся. Катруся продовжила допитуватись: – Мама сказала, що вона тривожилася. Яка така тривожна валізка? Закипів забутий чайник, аж зашипів, булькаючи окропом на плиту. – Я так багато туди води залила, але він таки швидко впорався і кип’яток готовий. Кому чаю? – запропонувала мама. – Всім нам, – батьків голос залишався сумним, хоч він і намагався жартувати. Мама налила заварений чай у чашки, а...
До бабусі Галі привезли онука — Сашка. Сашко — жвавий, навіть непосидючий чотирирічний хлопчина, який вже вважає себе дорослим і самостійним. Ходить по дворищу, командує курми. Заглядає до свиней. Грається з котами. І поки бабуся поралася на кухні, Сашко, непомітно вийшов зі двору і попрямував спочатку до шкільного двору. А звідти вже й дійшов до сільського клубу. Там недалечко. А біля клубу вже підійшов до траси та став голосувати. На диво, на його вимогу зупинився дядько на мотоциклі з коляскою. Запитав Сашка, — “тобі куди?”. Дядькові виявилося по дорозі з...
Настало літо. Пора літніх канікул. Знову до бабусі Ірини з’їхалися онуки. Коли стоїть гарна погода, то вся родина сідає їсти на дворі. Великий стіл накривають скатертиною або цератою, розставляють тарілки, розкладають ложки та виделки. Онуки, як справжні офіціанти, приносять страви, напої. Після того, як стіл повністю накрито, всі всідаються та починають їсти. Та коли ви їсте на дворі, до вас, незалежно від вашого бажання приєднуються незвані гості — комахи. Мухи, наприклад, так і кружляють навколо хліба, супів або компотів. Бабуся, дідусь та старші онуки відганяють їх, щоб не заважали. Одну...
Ось Іванку вже сім років. Вони з батьком вже багато разів були на риболовлі. Тепер Іванко знає, що рибу не випускають. Знає як користуватись підсакою, що таке ятір. Звечора підготували вудки, накопали черв’яків, накрутили хлібних кульок. Рано-раненько одягнулись, взули гумові чоботи та з веселою піснею покрокували до річки. Прийшовши до річки знайшли пару місць, які якраз підходили для вдалої риболовлі. Іванкові дістався дерев’яний човен у березі, що був міцно пришвартований. А батько пішов на кладку за три метри від цього човна. Іванко сів у човна. Прив’язав ятір, в який він...
Коли Іванкові було 4 роки, батько вперше взяв його з собою на риболовлю. Стояв гарний, сонячний, літній день. Сонечко пригрівало, і все здавалось навколо дивовижним. Річка, з переливами сонячних променів. Узбережжя, наче на світлині якогось райського місця. Одним словом Іванко був в захваті. Його батько тим часом був зосереджений на риболовлі. Він показував синові, як треба тримати вудку, як нанизати хробака на гачок, як розпізнати за поведінкою поплавка, що риба клює. Іванко спочатку уважно слухав, але потім втратив інтерес та грався собі з піском, час від часу вдивляючись як справи...
У бабусі Галі дві доньки. У одної двоє діток — Іванко і Марійка. А у другої, троє — Сашко, Ірися та Маринка. І щоліта бабуся Галя приймає у себе цю ватагу. На три місяці бабусина хатина перетворюється на дитячий табір. Щовечора планують, яку роботу потрібно зробити на наступний день, розподіляють обов’язки. Хто збирає вишні, хто чистить у курнику, хто натягає води з криниці, хто миє посуд після сніданку, хто після обіду, хто після вечері. Справ вистачає на всіх. Але не завжди до вподоби робота. То Іванко каже: “Не хочу мити...
Петрик і Маруся погодки. Марусі 7 років, а Петрику 5. Петрик пустун і бешкетник. А Маруся така, ну знаєте — прямо дівчинка-дівчинка. Тендітна, лагідна. Коли граються разом, часто-густо Петрику обов’язково треба, щоб у нього були такі самі іграшки або книжки. Хоче не відставати хлопчина. Одного разу до Марусі приїхав в гості друг — Василько. Вони гралися разом. Раптом Маруся каже: “Василько, ми коли виростемо, я одружуся з тобою” А Петрик тут як тут, не відстає: “Ні, це я одружуся з Васильком”. Дорослі усміхнулися “Петрику, одружуються, беруть шлюб хлопчик та дівчинка....
Зранку тепле сонце встало,Ранні пташки заспівали,І те вранішнє теплоЛітнім світлом залилоВсе навколо: сад і ліс,Річку, луки, гори, хмиз,Квіти, синій небокрайІ наш любий рідний край. А в краю під небом синім,Тім, що зветься УкраїнаСеред сонних тихих травЧас прокинутись настав.І прокинулась, мій друже,Трудівниця — бджілка Жужа.Бджілка Жужа спала мало.Їй давно на думку спало:Завжди ось таке було — Вулик — то моє житло,Сестри-бджілки — то сім’я,Завжди в дружбі з ними я.Разом з сестрами їмо І споруджуєм житло.Разом з ними прибираєм,Охолоджуємо дім,Щоб жилось комфортно в нім. Та чомусь я ще маленька,Говорила бджілка-ненька,Що не можна...
Марія Антонівна стояла в церкві й тримала свічку в руці, в іншій — маковий букет. Пахучий букет зазвичай доповнюють помаранчеві чорнобривці, свіжа м’ята, айстри білі та бордо, пряний любисток. Збирати букет до Маковія є стародавньою традицією, щоб і наступного року все розквітло в саду і на городі — мак захищає від злих духів. Церковний дзвін сповіщає про закінчення урочистого Богослужіння. Свято також має іншу назву — Перший Спас. Дзвони дзвонять, а жіночки с освяченими букетами трав задумливо з церкви виходять. Розходяться. Село маленьке, але ми любимо його всім селом. Вечоріє....
Навесні лисиця Хитринка народила дев’ятьох лисенят. Для лисиць це не багато і не мало, тому не варто дивуватися. Малят назвали Вогник, Золотко, Жарина, Медок, Зіронька, Метеор, Комета, Кігтик і Зубик. Спершу сліпі та безпомічні, вони тільки їли і спали, притискаючись до теплого боку матері. Хитринка майже весь час проводила у норі та виходила лише попити зі струмка, що дзюрчав неподалік. Їжу їй приносив лис на ім’я Спритник. Він не був татом лисенят, але піклувався про них та Хитринку наче про власну родину. Таке часто зустрічається поміж лисиць. Коли ж малята ...