Кінопрем’єра або солодке життя
Сюрпризи повинні бути неочікуваними. Дива починаються, коли добра у твоєму серці настільки багато, що воно ллється по всьому місту, як казкова каша з чарівного горщика. Добро породжує добробут в наших сім’ях. Поки мами домовлялися телефоном і вирішили придбати квитки на кінопрем’єру “Муфаса: Король Лев” собі й дітям, Мирослав з Богданкою після занять вирішили влаштувати мамам солодке життя. Це був сюрприз їхнім мамам: купити смаколики та принести додому дарунки.
— Завчасно ми про це подумали й тепер на будь-які цукерки вистачить, — радів Мирослав.
Монети в його кишені весело дзеленчали, тому що їм було тісно, але радісно. Він хлопнув рукою по кишені.
— Вони, як і я, певно, хочуть “вийти в люди”, щоб стати в один ряд з іншими, не загубитися в темряві, як сказала б моя бабуся, — додав хлопець.
Богданка пильно подивилася на друга, але не зізналась йому, що вона не була такою ощадливою і кмітливою в цьому питанні, тож кишенькових грошей в неї було зовсім небагато. У відповідь вона тільки головою кивнула.
Тримаючись за руки, вони вирушили до магазинчика з привабливою назвою: “Солодке життя”.
В магазині було багато видів цукерок, мармелад і зефір, а хлопець уважно роздивлявся представлений асортимент.
Богдана почувала себе ніяково від того, що їй треба було шукати цінники з найнижчими цінами. І так вийшло, що вона знайшла напис: “Увага, уцінка!”.
— Глянь, Мирославе, — звернулася вона до хлопця, цукерки такі дешеві тут, — і вказала на цінник.
— Ці я точно брати не буду і тобі не раджу.
— Але чому?
— Тому, що я не знаю з якої причини оголошено уцінку. Можливо, термін придатності товару добігає кінця. Уцінка може бути на пошкоджений або застарілий товар. Подивись, он там є цінник зі словом “акція”; так зазначають товар, якого багато, а його хочуть продати швидко і ціну знижують.
— Чим я можу вам допомогти? — звернувся до дітей продавець у білій формі із фірмовим бейджиком, який висів на стрічці. На бейджі, крім імені, було надруковано смайлик, якийсь щось жував. Цей маленький смайл гарного настрою додавав, наче необхідного нам сонячного тепла і світла.
— Що ви нам порадите для наших мам придбати? — рішуче запитав хлопець продавця, йому було треба “брати вола за роги”. Насправді він вже вирішив для себе, що купить мамі оту дорогу коробку цукерок, яка стояла на вітрині з новинками.
— А ви знаєте їхні вподобання? Якщо ні, то візьміть те, щоб собі купити хотіли. По-моєму, мами хочуть поділитися солодкою радістю навпіл із дітьми.
Богданка аж схлипнула від жалю. Ті цукерки, що вона обрала мамі, собі вона нізащо не хотіла. Дівчинка глянула на свої монетки й почала перераховувати. Її емоції зрозумів хлопчик: як він не подумав про це раніше!
— Я придумав дещо, дай мені свої гроші, Богдано, — звернувся до неї хлопець, — ми їх об’єднаємо і купимо однакові подарунки нашим мамам.
— Але, якщо моїх грошей в цій купі буде менше ніж твоїх? — запитала вона і почервоніла.
— Все буде справедливо, тому що кожен з нас віддає на подарунки усі кишенькові гроші, які мав.