Несподівана мелодія
Маленького гномика Тимошку мама вперше відправляла до музичної школи:
— Ось тобі нотний зошит і ручка. Вчися добре.
Та малюку зовсім не хотілось туди йти!
Він хотів гратися глицею, збирати солодку малину і провідувати своїх друзів у лісі.
Тільки що вдієш?
Соловейко вже чекає. Він провірить слух і навчить малюка нотам. А, коли підберуть інструмент до душі, тоді й учитель зміниться.
Музична школа розташовувалась між трьох сосен. Співаки-птахи сиділи по гілках, а учні, вчителі та інструменти — на багатьох пеньках.
Щоб один одному не заважати, але й зручно було слухати, пеньки мали різну товщину і висоту.
Соловейко побачив нового учня, і прилетів донизу.
— А тепер проспівай “ля-ля-ля”.
— Ля-ля-ля, — повторив гномик.
— До-до-до-до.
— До-до-до-до!
— Ну що ж, слух в тебе хорощий. Давай, ноти будемо вчити.
На чистенькому полі з’явився скрипковиий ключ, а по полю рівненькою косою лягли нотки.
— Це сім нот першої октави, а ці сім — другої. Про розміри поговоримо наступного разу. А вдома ти маєш написати ноти. І запам’ятати їх.
— До-ре-мі-фа-соль-ля-сі! — заспівав учень. Музика виявилась не такою нудною, як він уявляв.
А по дорозі додому він встиг і малинки поїсти, і з друзями-гномиками шишок набрати…
Про домашнє завдання згадав лише тоді, коли стало смеркатись.
Перші нотки писались акуратно. Але з кожною “до-ре-мі-фа-соль-ля-сі” вони почали товстіти і стрибати хто куди.
Не зрозумів Тимошка, як замість “ре” “сі” намалював, а “мі” у “фа” перетворилось.
Та втомлений гномик вирішив зранку все переробити.
Летіла поблизу вікна фея Мелодія, побачила відкритий нотний зошит, і ахнула аж! Тут нотку додала, там дві забрала. Та й про розміри не забула.
А рано-раненько, коли Соловейко летів до найвищого дуба, щоб поспівати Сонечку, він також побачив відкритий нотний зошит.
І нотки… І розміри.
Зрозумів учитель, що учню хтось допомагав. Але нова мелодія манила, і птах почав співати її.
Ніжна пісенька, така лагідна, як мамині руки, полетіла лісом.
Вранці, коли прокинувся, гномик дуже здивувався своїй п’ятірці в зошиті, та й нотки були цікаві.
Тому малюк внизу наново зробив домашнє завдання.
І з того часу робив його лише вдень, а зошит складав у шухлядку.
