Поділитися

Це було дуже-дуже давно.

Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви.

У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували.

Але за кілька днів байдикувати їм набридло.

Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити.

Літера П зустріла букву Л.

— П!

— Л!

Так само С і В спробували поговорити:

— С!

— В!

Нецікаві розмови виходять.

Не знали приголосні, як між собою зрозумітися.

Аж тут прислухались.

Голосні між собою сперечались:
— У!

— І!

— Е!

Та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися.

А та О змагалися в спритності. А решта їх підбадьорювали.

П і Л стали біля И з двох боків.

Всі закричали разом, і вийшло слово ПИЛ!

С та В пішли до фінішу. С привітала О з перемогою:

— СО!

В підбадьорила А:

— ВА!

А так як вони були поруч, вийшла СОВА?

З того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше.

Можна склади і навіть слова утворювати.

І розмовляти так краще.

  • 26.01.2016