Цугцванг у лабіринті

Перед світанням купець наказав своїм людям розпалити вогонь – хотів зігрітися, бо північний вітер посилювався. Король спробував його відмовити. Королева теж його умовляла. Але той уперся. Мовляв, не ваш підданець, роблю, що хочу.
Не бажаючи сварки між своїми людьми та людьми опонента, Таскіяр відступився. А даремно! Через півгодини він заліпив багатієві ляпас – той аж присів:
– Бачиш, до чого привела твоя неслухняність, твій вогонь! Нас помітили!
По річці плив під вітрилами великий однощогловий корабель під прапором Перелітної відьми. На його палубі стояла метавка, біля якої шкірили зуби Перелітна відьма та її позбавлена магії подружка. Вони бажали знищити тих, хто відібрав у них чарівну силу – щоб чорна магія повернулася хоч до подружки (бо три дні Перелітної відьми вже пройшли). Біля них було сім чи вісім матросів.
Корабель, наблизившись до острова на політ стріли, спустив паруси й кинув з корми якір.
– Гей ви, на острові! – загорлала Перелітна відьма, яка зненавиділа товариство, через яке назавжди втратила здатність творити магічне зло, – видайте нам короля, його синка, оте дівчисько, зрадника Людвіга та брудного троля! Тоді ми залишимо вас у спокої!
Острів’яни мовчали.
– Ах так! Вогонь!
Із ложки метавки вилетіла палаюча куля і потрапила прямісінько у човна-воза, припнутого до берега. Він затріщав й спалахнув.
– У мене є камінні й запальні ядра! – верещала з носу корабля лиходійка. – Хвилину на роздуми! Інакше вам усім смерть!
Колишній чорний король почав звинувачувати у нападі короля Таскіяра, але одержав ще один ляпас, вже від його дружини, й замовк.
Троль поманив до себе Людвіга. Той нахилився й Синьочуб щось прошепотів йому на вухо. Той явно здивувався, але троль продовжував шепотіти. Лицар нахилився до вуха Даринки:
– Скільки залишилося грушок?
– Четверо, мій лицарю! – відповіла налякана ворогинею Даринка.
– Три – мені, одну – Синьочубові.
– Три небезпечно, пане Людвігу. Могутня сила може розірвати тіло! – стривожилася дівчинка, яка пам’ятала слова товариша про властивості грушок.
– Не тіло, а груди! – уточнив воїн. – Але на них біла бронь. Я ризикну. Броня стримає силу.

Троль миттю злопав грушку, а лицар – три. Його тіло почало розпирати від могутньої сили, яка виникла в ньому. Ребра ледь не затріщали, але груди уперлися у лати, які не дали чарівній могутності прорвати тіло Людвіга.
Він та троль подерлися на вершину острівця, а відьма гукнула:
– Ваш час вийшов! Ваш вибір!
– Що сталося з нашим велетом? – крикнула у одвіт Даринка.
– Мої воїни його вбили, потім засмажили тіло й з’їли! Залишилися лише костомахи! Зараз їх обгризають лисиці! Ха-ха-ха-ха!
Лиходійка довго реготала, потім гукнула:
– Здавайтеся! Ні? Метавко, вогонь!
– Чого чухаєтеся? Заряджайте метавку запалювальним! – верескнула друга відьма. Їй залишалися дві доби до повної втрати магічної сили, якщо вона не помститься.