Цугцванг у лабіринті

Поділитися

Третій страж запитав, яка шахова фігура найвправніше користується виделкою. Принц засміявся: „Це кінь! Тільки не виделкою, а вилкою!“ Страж відчинив двері з зображенням коня.
Четверта камінна постать заявила: „ Я – сер Міттельшпіль! Оберіть мої двері!“ За його спиною було лишень  троє дверей. Діти порадилися й вибрали середні, бо міттельшпіль – середина шахової партії.
П’ятий стражник, груба, темна гранітна статуя суворого воїна, мав за спиною аж семеро розфарбованих у різні кольори дверей. Він сказав:
– Я сер Цугцванг. Вибирайте будь-який хід за будь-якими дверима.
Принц трохи поміркував і потяг супутницю до ходу темного кольору. Біля самих чорних дверей Даринка спинила його.
– Ваша Високосте, цугцванг є такий стан, коли будь-який хід погіршує положення гравця. Усі двері нікуди  не ведуть. Пропускаємо хід!
– Пропускати хід не можна! – здивувався Табіяр.
– Це у шахах не можна. У шашках не можна. А ми у Лабіринті. Пане стражнику, ми даруємо вам право ходу!
Камінний воїн змахнув рукою, зверху щось рипнуло й униз упала драбина. Сер Цугцванг протягнув кошик:
– Тут феєрверки. Смикаєте за мотузочку – вилітає ракета, трохи пролітає й вибухає. Відсвяткуєте перемогу над Лабіринтом. Це наш приз.
Вони стали на драбину й вона потягнула їх угору. Зверху вони бачили, як до лицаря Лабіринту повільно підійшов Пацюк, щось у нього спитав й, принюхуючись, посунув до дверей, до яких вели сліди дівчинки та хлопчика.

Драбина витягла їх нагору й зникла. Вони були на галявинці перед густим лісом.
– Відсвяткуємо перемогу? – запропонував принц.
Даринка відповіла, що ракети їм ще згодяться.
– Скажи, шановний Табіяре, як найкраще шахісту відповісти на атаку суперника?
– Контратакою.
– Оце нам і треба зробити. Відьма буде шукати тебе у твоїх родичів. Вона нізащо не подумає, що ти підеш до неї рятувати батьків. А ми підемо й викрадемо магічну шахову дошку з живими Фігурами.
– А якщо цей Пацюк нас наздожене?
– Ніколи. Він не здогадається, що потрібно просто віддати хід стражеві. Такі жаднюги нікому нічого не подарують, навіть право ходу. Не знаєш, куди нам іти?
– Не знаю. Але Помаранчева Фея колись подарувала татові чарівний клубок, а він віддав мені, щоб я будь-де міг знайти дорогу додому.
Він витягнув малесенький клубочок з кишені й попрохав його:
– До замку герцога Пишноборода, великодушне й щиросердне будь ласочка, мій найрозлюбісінький наймогутніший добросердий квадратокубику!
Вочевидь, це було закляття шляху, бо клубочок випав з розкритої долоні хазяїна й повільно покотився уперед. Діти пішли за ним. Поводир котився через густий праліс, який складався з незвичних дерев – схожих на сосни й пальми водночас.  Принц ніс подарований приз. Даринка –сокиру, яку засунула за пояс.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
  • 14.07.2022