Цугцванг у лабіринті

Відьма скривилася, але погодилася. З сусідньої кімнати принесли стола, бо усі меблі кабінету дотлівали у каміні. На нього поставили шахову дошку. Фігури самі зайняли свої місця.
– Але я вимагаю, щоб зі мною грав не його батько, – відьма зневажливо ткнула пальцем у принца, – а хтось з вас! Бо король сам розігрується у цій грі!
Принц нахилився до Даринки:
– Що робити? Я знаю шахові правила, але граю погано!
– Я буду грати! – заохотила його дівчинка. – А Ваша Високість хай судить гру! Виставте кожній стороні по півгодини! Цього буде досить. Я теж не гросмейстер. А відьма тим більше.

Лиха чаклунка рішуче повернула до себе білі фігури. Вона одержала право виступки – право першого ходу. Бо Пацюк гукнув їй:  „Моя пані, візьміть білі фігури!“
– Граю з консультантом. Товстоморде, йди сюди!
Щур підійшов до неї, брязкаючи довгим ланцем (він волочився по підлозі). Почав шепотіти хазяйці на вухо. Даринка почула: „Моя пані, граємо нестандартно. Заплутаємо цю малявку.“
Почалася гра. 1. g2-g4 e7-e5. 2. f2-f3 …
Даринка наказала чорному ферзю перейти на клітинку h4. Чорна королева слухняно потупала по діагоналі:
– Мат! – оголосила вона.
– Мат дурня! – прокоментував білий король.
– Якого дурня? – не зрозуміла відьма.
– Того, хто його одержав! – пояснив білий король. – Ваш та мій.
Вочевидь, перекинутий у шахову фігуру принців тато не зовсім контролював себе й необачно говорив усе, що думав. Як після вживання яблучка Правди. При цьому Його Величність знітився (він не був винний у миттєвому програші, бо команди білим фігурам віддавала відьма, але кому приємно одержувати такого мата!) Пацюк одержав від своєї пані потужний ляпас.
– Я давно не грала в шахи! – аж загарчала відьма. – Це тренувальна партія! Граємо ще!
Принц-суддя подивився на Даринку. Вона кивнула головою. Хлопчик рішуче повернув дошку:
– Змінюємо колір фігур! Кожному знову півгодини на гру!