Цугцванг у лабіринті

Поділитися

Даринка вискочила з-за трояндового куща й побігла з Табіяром до протилежного виходу з саду, до королівського палацу. Сокирку не кинула, бо зрозуміла: з нею краще не розлучатися.      Вони ускочили усередину, позамикали усі палацові входи та виходи (принц знав свій дім) й сіли радитися.
– Скажи, Табіяре, а де зараз оця Помаранчева Фея?
– Вісім років тому вона нас покинула, бо забажала нових пригод у інших світах. Ніхто не знає, де вона є.
– Хтось може нам допомогти?
– Не знаю… Може, королева Доміно? Я хочу йти до неї!
– А якщо відьма нападе й на неї? Вийде, що ми наразимо її край на напад лютої чаклунки. Це негарно!
У головні двері почувся голосний стук – це посланець відьмочки отямився від переляку. Він звав принца й гриз одвірок зубами, дряпав кігтями.
Хлопець десь роздобув коротку шпагу й причепив її до поясу. Дівчинка запитала у нього, де можна знайти взуття. Він приніс їй декілька своїх сандаликів. Одні підійшли.
Щур продовжував ламати двері й погрожував карами за непослух.
– Він має гарний нюх, то ж буде йти по наших слідах! – зауважила Даринка. – Як нам збити його зі сліду? Є такий хід, яким ми пройдемо, а він – ні?
– Тільки Лабіринт Помаранчевої Феї. Але там є Стражі, вони постійно змінюють свої імена й питання. Якщо неправильно відповіси, починаєш блукати.
– Спробуємо! Ми ж люди, хоч і невеличкі, а він лише великий пацюк!

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
  • 14.07.2022