Цугцванг у лабіринті
– Де ти узяв лист від відьми, друже? – затривожився лицар. Він запідозрив зраду.
– Та який то лист! То дозвіл від нашого Головного Троля на тролення. Він видається кожному тролю у день повноліття. Його бережуть, його втратити вважається ганьбою. Я вирішив, що ця колишня старчиха неписьменна й не зможе його прочитати. І вгадав. Вона лишень удавала, що читає. Тому й переплутала печатку Троля з печаткою хазяйки, бо ніколи не читала її паперів. Принце, напишеш мені новий дозвіл на тролення?
– Уперед у замок! – скомандував принц. – Дозвіл я напишу пізніше, зараз мусимо знайти шахову дошку, поки Перелітної відьми немає! Пане Тихолюбе, вартуй вхід, бо ж не зможеш увійти!
– Зможу! – відповів той. – Батько герцога Пишноборода тримав трьох велетів-найманців й упрохав знайому Фею накласти на замок чари, які зменшують велетів на вході й збільшують на виході. Але сила їхня при цьому перетворенні майже не слабне. Пишнобород з ними розсварився – й дарма. Вони би відбили напад відьми. Нас не так просто збити чарами.
– Тоді вперед!
Виявилося, що велет зменшився разом з одежею, а ось його страшний дубець – ні. Його залишили лежати біля входу.
Вони пішли углиб замку. Велетня, коли він був малий, відьма тримала у ньому, то ж він прекрасно його знав. Привів їх прямісінько до кабінету відьми. Слуги та вартові, уздрівши Шаблезубця, просто тікали. Тигр наздогнав одного з стражників-Валетів, але не зачепив: позбавив алебарди, яку забрав собі Тихолюб.
Зроблені з червоного дерева двері кабінету мала захищати прип’ята до стіни довгим ланцюгом Шаблезуба Тигриця. Вона, обійнявши лапами Тигра, аж розплакалася:
– Я не вірила, любчику, що ти прийдеш за мною!
Велет злегка пом’яв той кінець ланцюга, який був прикріплений до стіни, пальцями й він розсипався. Він штовхнув двері, але вони не подалися. Тигриця пояснила, що вони замкнені потужним заклинанням. Тихолюб, Людвіг, Тигр з нареченою та троль уперлися в двері. Вони не подавалися. Їм на допомогу підбігли принц та Даринка… тільки вони торкнулися червоного дерева, як одвірки дуже різко відчинилися й усі попадали на підлогу. Коли піднялися, дівчинка попрохала зняти ошийник з шиї Тигриці й лицар виконав прохання. Ланець з розімкнутим нашийником залишили лежати в коридорі.
Кабінет був великий, мав декілька товстих шаф та два каміни. На столі був великий мішечок з якимсь порошком. У одному з камінів тліло вогнище, принц кинув туди мішечок з порошком – й камін раптом щезнув!
– Це той порошок, яким та злюка викрала мого тата! – здогадався він.
