Цугцванг у лабіринті

– Я староста, – відповів голос. – Чого вам?
– Не підкажете, де четверо мандрівців можуть знайти дах над головою на ніч та скромний харч на ранок?
Двері відчинила старостиха. Уздрівши Тигра, вона ледь не втратила свідомість. Але, розгледівши на його спині позіхаючу, сонну Даринку, заспокоїлася.
– Здорові були, люди та звіре. А це що, троль??
– Не переймайтеся, – звернувся до неї Шаблезубець, – я пообіцяв закусити ним, якщо він буде пакостити або тролити. А так він непоганий товариш.
Насправді звір не давав такої обіцянки, але жінка того не знала й трохи заспокоїлася:
– Тоді здоровий будь і ти. Я розміщу вас у стайні.
– А коні не злякаються? – здивувався принц.
– Їх немає. Проклята Перелітна відьма забрала на податок. Бо у села не вистачило грошей його оплатити. Чоловік віддав своїх коней.
– Ми поговоримо з цією відьмою по-нашому! Обіцяємо! – рикнув Тигр.

Уранці сивий чоловік, староста села, приніс великий кіш, повністю набитий м’ясом, рибою, хлібом… Він ні світ, ні зоря обійшов жителів села й зібрав їм цього коша, бо хотів, щоб Шаблезубий Тигр наївся та покинув село. Крім того, він не повірив, що вони будуть змагатися з відьмою, але вирішив про себе: „ А раптом?“ Тому дав ще від себе смажену гуску на додачу.
Звір упорав гуску, діти та троль поснідали разом з сім’єю хазяїна, узяли кошика з їжею та пішли за клубочком. Вони спробували розпитати дорогу до ворожого замку в старости, але той лише відповів, що відьма заборонила нею пересуватися. Що на цій дорозі – ніхто не знає. У двох місцях з неї не можна звернути. В одному вона пірнає у гірський прохід. У другому потрібно перейти по мосту бурхливу річку. Течія у ній така сильна – коня збиває з ніг.
Тепер діти та троль сиділи на спині Тигра по черзі, бо принц поступово втрачав силу чарівних грушок. Ішли вони години три, потім трохи подрімали, пообідали харчами з коша й рушили вперед. За півгодини були біля проходу, прорізаного через непрохідний стрімчак.
Біля входу стояв важко озброєний лицар. Він загородив їм дорогу списом:
– Ви не пройдете! Я дав обітницю Перелітній відьмі, що ніхто не зайде в цей прохід!
Компанія трохи відступила – порадитись.
– Я спробую атакувати його! – сказав Тигр. – Та це буде складно. Він – дужий і у білій броні.
– Даринко, дай три чарівні грушки! – сказав принц.
– Дозвольте мені спочатку поговорити з ним по-своєму! – попрохав троль.