Мар’яна та лісовий король

— Чому мене не послухалися? – закричав Цвітан на весь ліс. – Його обличчя палало, освітлюване блискавками. Волосся із зеленого стало мідяним, а очі – жовтими. І сам він здавався старшим, суворішим, осінь змінила його вигляд.

— Де, Переплут, де цей старий невірний слуга?! – гнівався володар.

— Я тут, пане, – озвався старий, що ховався за кущами.

— Чи не наказував я тобі, не ходити до дівчини, не бентежити її?

— Наказували, пане, – Переплут зіщулився, опустивши борідку.

— Дивися, що ти наробив! – В лісі загуркотів мотор машини. – Це погоня за Мар’яною. Її родичі вважають, що женуться за злодієм. Мерщій, збивай їх зі шляху. Гей, хлопці! – Цвітан свиснув .

З’явився його почет. Він теж виглядав суворим, рішучим.

— Дайте їм добрячого прочухану, хлопці, як було нещодавно на полюванні!

Лісові молодики поспішили виконати наказ свого володаря.

— Візьми мого плаща, Мар’яно, – звернувся до дівчини король.

— Я не змерзла, – прошепотіла вона. Радість і сум змішалися, доводячи її до божевілля.