Мар’яна та лісовий король

Під ногами короля, плутався вірний Переплут. Войкана з Мар’яною стояли посеред майдану ближче до них і добре могли розгледіти ближнє коло присутніх. Дівчині все дійство здавалося справжнім сном, міражем, здатним розтанути будь-якої хвилини, але реальність відчуттів свідчила проти цього міркування. І король, прекрасний король нікуди не зникав, як ніколи гарний, він ставав ще сильнішим цієї ночі, і вона намагалася запам’ятати його вроду, риси, аби ніколи, навіть під впливом магії не забути їх.

— Оголошую початок літнього свята! – урочисто вигукнув Цвітан.

Посеред майдану наче гриби з-під землі виросли лісовики-музиканти і, швидко наладнавши інструменти, весело заграли на них. Ніжні та веселі мелодії, що їх видавали цимбали, скрипки, арфи, флейти сповнювали простір духом свободи та радості. Лісові жінки, побравшись за руки з мавками, русалками та вілами пішли у танок, змагаючись у свій красі та грації. Згодом до них долучилися чоловіки. На галявинках біля майдану та у всьому Шумі-Шумлячому танцювали навіть тварини. На великих столах розставлялися всілякі наїдки, трунки. Посуд сам плигав та наповнювався. Войкана подала королю тринокль[11] – трійний посуд, сповнений молодим лісовим вином. Цвітан вилив напій з двох келишків на землю, а з третього випив сам.

— Нехай родить в цьому лісі всяка рослина та звірина, нехай він наповнюється багатствами та життям! – проголосив Король.

І всі присутні повторили заклинання.