Мар’яна та лісовий король

— Ох мені ці людські будинки, всюди замкнено, всюди незручно, – почувся тріскучий голос.

— Переплуте? — спинилася запитуючи Мар’яна.

— А хто ж ще, дівчинко моя? Але хіба ж ти мене пам’ятаєш?

— То навіщо ви прийшли, якщо вважаєте, що я забула про вас?

— Який же я радий тебе бачити, — старий усміхнувся.

— Я теж, — Мар’яна трохи забула про страхи.

— І всі були б раді тебе бачити, якби не… — запнувся дідусь.

— Якби не що?

— Не ця біда, що сталася.

— То ви вже все знаєте?

— Так, я ж буваю інколи межі людьми і дізнався про новину перший. Послухай, Мар’яно, я тобі не брехатиму, тобі одній, бо багато людей надурив на своєму віку. Прийшов, щоб просити про допомогу, але Цвітан про це нічого не знає. Він вважає, що ми наражаємо тебе не небезпеку, та я не згоден з ним. Ти можеш допомогти нам врятувати Шум-ліс без жодного ризику.

— Але як мені це зробити?

— Все що треба, це лише дати твоєму батькові трохи цього напою, який примусить його забути про свої наміри.

— А чи надовго? Чи не нашкодить це татові? У мене є краща ідея: я викраду документ, а потім сама переконаю батька без чар і цих підозрілих методів. Тоді в лісі, я навіть не встигла попрощатися з вами! – додала після паузі дівчина.

— Так, вибач, Мар’яно. Але що то за документ? Мені навіть це слово не подобається і всі твої замисли, — тихо говорив дух лісу.

— Документ – це те без чого ліс не почнуть нищити, поки … Послухайте, Переплуте, без Вас не обійтися. У мого батька в кімнаті в маленькій шафі лежить ключ. Візьміть його і принесіть мені. Далі я все зроблю сама.

— Ти певна?

— Авжеж, це саме те, що треба.