Мар’яна та лісовий король
У найбільшій кімнаті на підвищенні височів дубовий стілець, мабуть трон, бо він був не лише найбільшим, але і найкрасивішим. На стіні позад трону були символічно зображені три світи – небо, земля з водою, та підземний світ. І здавалося, що всі зображення живі: течуть, рухаються, змінюються, крізь хмари навіть інколи виглядало ніби справжнє сонце, так що гості доводилося заплющувати очі. Трава стиха шелестіла під ногами, в залу залітали пташки та щебетали, промайнуло декілька білок.
— Яке все тут прекрасне! — нарешті тільки і змогла вимовити Мар’яна.
Обличчя короля посвітлішало, він сів на троні, а гостя та Переплут присіли вздовж довгого столу із мистецьким глиняним посудом, що непокоїв уяву своїми формами. Ще більше глеки та миски дивували тим, що самохіть сповнювалися солодкою джерельною водою, вином, самі нахилялися, щоб перелити свій вміст до бокалів.
Над троном сяяли кришталеві світильники, але тьмяно, бо з вікон надходило денне сонячне світло. Роздивлятися всі дива палацу та його приміщень можна було нескінченно довго.
— Ці палати – найкрасивіші на всій землі! – вихопилося у Мар’яни.
— От якби ще тут господиня була. Але хтось не може знайти наречену до пари. Добре вічно парубкувати, – сказав Переплут, на якого суворо поглянув король.
— Як бачиш, Мар’яно, ці покої та все місто гарно заховані од сторонніх очей. Смертні давно тут не бували, – промовив Цвітан.
— Це велика честь для мене.
— Не сумніваюся, хоча я запросив тебе не для того, щоб похвалятися своїми розкошами. Причиною інша мета – дізнатися, чому ти нас бачиш.
— Як же ви збираєтеся її досягнути?
— Я вже покликав лісову чаклунку, сподіваюся почути пояснення від неї. Ти ж нічого не бійся, ми народ мирний, навіть давно не носимо зброї.
— Наша зброя – то вигадливість, трохи чар, а ще більше – повітря, вода, земля та вогонь, – додав Переплут поважним батьківським голосом. Він сидів на високому стільчику, звісивши свої маленькі, як у дитини, ніжки.
— Ваша правда, раднику Переплуте, – погодився король.
— Пані Войкана, – доповів один із лісових хлопців, що вартував на вході до тронної кімнати.
