Казка про королевича
— Так… Мені примарився голос Хельги.
— То раджу розплющити очі.
Коло ліжка стояла Хельга. Стояла і усміхалася до мене. Худенька, бліда, з колами під очима, прекрасна Хельга…
— Вона тебе врятувала, – задоволено усміхнувся Ромул, – королівський лікар хотів пустити тобі кров, а тоді спробував обкласти тебе льодом… Але я його прогнав і привіз Хельгу.
— Ромуле… Ти не відповів на моє запитання…
— Га? Так, Катаріна вагітна… Уже помітно, – Ромул знову задоволено усміхнувся, – Хельга каже, пологи за три місяці.
— Ромуле… Може ти справді залишиш нас наодинці? Оголоси, що я прийшов до тями і стрімко одужую. Але нікого сюди не пускай… І, будь ласка, накажи принести чогось попоїсти. І кави. Хельго, питимеш каву?
— Так, – втомлено усміхнулася моя Хельга.
Ромул нарешті вийшов. А я просто дивився на неї і мовчав. Як тоді, коли вперше її побачив… У голові було безліч запитань… Невже я наразив її на неприємності? Чоловік змушував її страждати? Невже вони розлучилися? Вона погодиться стати моєю дружиною? Я справді їй не байдужий? Чи вона просто виконує свій обов’язок допомагати стражденним?
— Ніколасе… Чи мені краще звертатися “Ваша величносте”? Давай не будемо поспішати… Не варто пришвидшувати події. У нас попереду — усе життя.
Усе життя… А зараз ми просто пили каву і дивилися один на одного. Нам не потрібно було слів, обіцянок, пояснень… Ми просто насолоджувалися тишею і розумінням того, що тепер для нас – усе попереду.
Це вже потім Ромул скупо розповів мені, що, коли приїхав за Хельгою, її чоловік наробив багато галасу. З усіх сказаних слів найпристойнішими були “королівська шльондра”…
Це згодом моя матуся прочитала мені довгу нотацію на тему моїх походеньок. Але у підсумку заявила, що вона не в захопленні від розлученої простолюдинки з дитиною, та ще й сільської відьми, але, з огляду на те, що ця жінка таки кохає мене і, вочевидь, зможе застерегти від необачних вчинків, то материнське серце здатне змиритися…
Це вже далі Хельга три дні збиралася з духом, щоб розповісти мені, що відьми у її роду приречені на нещасливе життя, а тоді зникла на тиждень, щоб пройти обряд зречення свого дару…
