Казка про королевича
Зморені, ми повлягалися просто у кузні на долівку, мені старий коваль турботливо запропонував старе сідло під голову. Дрімав я до світанку, а тоді поплівся до бабусі, бодай вмиюся і поїм. Але відпочити мені не дали: вчорашні дядьки, які вчора під кузнею за мною спостерігали, прийшли під бабусин паркан. Вони про щось гомоніли і, вочевидь, чекали мене.
— Синку, ти спиш? — у кімнату зазирнула бабуся.
— Ні… — відповів я, споглядаючи стелю.
— Синку, там чоловіки наші прийшли… На мечах хочуть вчитися… Їм що сказати? – тихенько запитала бабуся.
— Іду, — я підвівся з ліжка і вийшов з хати. Підійшов до гурту дядьків, тоді поручкався з усіма, від найстаршого до зовсім юного.
— Ходімо до кузні, — і я повів гурт неофітів на пасовище коло кузні.
Спочатку і попросив усіх сісти:
— Перш за все я прошу вас гарно слухати і запам’ятовувати. Ці мечі не є досконалими, бо зроблені з того металу, який був під руками. Вони достатньо міцні, не кришаться і не гнуться при першому ж ударі. Зараз у нас є одинадцять мечів. А вас зараз… сімнадцять. Підніміть руки ті, у кого є досвід бою.
П’ятеро чоловіків, переглядаючись, несміливо підвели руки.
— Яку зброю ви використовували? — запитав я.
— Ножі… Сокири… — так само озираючись один на одного, відповіли дядьки.
Спочатку я попросив чоловіків продемонструвати бойові удари сокирою і ножем. Виглядало це, як на мене, кумедно. Тоді я виніс мечі і роздав старшим чоловікам, наголошуючи, що кожен має обрати собі меч, який йому зручно лежить у руці. Шістьом юнакам довелося задовільнитися короткими дерев’яними палицями. Я вишикував свій бойовий загін і почав навчати основних ударів мечем.
Тоді я вирішив, що час моїм учням спробувати повоювати із цікавішим суперником, ніж повітря. Знайшов колоду, двоє чоловіків її перенесли і вперли до стіни кузні. Тоді я на колоді показав, як вдаряти мечем, і кожен учень спробував сам і вивчав, як це роблять товариші. Я зауважив, що вже давно минув полудень, і відпустив свій загін поїсти. Гадав, переберу решту заліза і почну працювати над новою партією мечів. Але дядьки швидко повернулися і нанесли мені цілу купу харчів, тож я скористався гарною нагодою і пообідав.
