Цю довгу неймовірну історію мені розповіла Маруся. Був похмурий листопадовий вечір, за вікном гудів вітер, сердито здіймаючи догори і жбурляючи на асфальт опале листя. Хмари затягли небо, і здавалося, що вечір розпочався просто зранку. Чудова нагода загорнутися у ковдру, пити чай і читати. Або ж переповідати один одному історії. Усе, що розповіла мені того вечора Маруся, видавалося і справді дивовижним. Але усе це — чистісінька правда, присягаюся! Бо ж Маруся, хоч і довірлива та балакуча, проте дуже щира. Крім того, такою неймовірною може бути тільки правда. Бо ж вигадати таке...
