Казка про королевича

— Ти мене злякав… Я справді вирішив, що ти… що… ти говориш серйозно… — Ромул навіть зблід.

— Якби я не знав тебе, я б так і вирішив, — відповів я уже серйозно. — Але я зрозумів тебе. Ти статтю оцю краще знищи, у палаці не всі мають почуття гумору. То ти плануєш назвати первістка Стефаном і покличеш мене за хрещеного? — Ромул одружився пів року тому з тією дочкою мельника, котру зустрів ще під час нашої мандрівки.

— Так… Хрещеним… Ніколасе, не змінюй тему!

— Гаразд. А що, власне, ти мені пропонуєш?

— У мене є кілька варіантів, — Ромул закінчив рвати на клаптики папірець, — ось перелік.

Я поглянув на черговий папірець: “Княжна А., 21 рік… Баронесса М., 18 років… Графиня Я., 20 років…”

— Це що?! – я здивовано підвів очі від списку з вісімнадцяти пунктів.

— Кращі наречені королівства, з приданим і бездоганною репутацією. Я, звичайно, передбачаю твою реакцію. Але може хоч спробуєш?

— Спробую… що?

— Познайомитися з цими чарівними панянками. Давай, як прийнято у нормальних королів, влаштуй бал, розішли запрошення…

— … і усю ніч споглядай на затягнутих у корсети, розфарбованих манірних дівчат, які у мріях приміряють корону королеви.

— Ну щось таке я і передбачав. Гаразд, а ти що пропонуєш?

— Піти перевіреним шляхом. Особливих проблем зараз нема, засідань парламенту — теж, рік по смерті батька уже минув… Залишу маму правлячою королевою, тебе — королівським радником, а сам гайну на пошуки нареченої. Як тобі мій план?

— Я, звичайно, не в захопленні, але чогось такого я від тебе очікував… — Ромул присів коло мене, — але я б волів піти з тобою.

— Ні. По перше, ти єдиний, кому я довіряю, і кому можу залишити країну. По друге, на побачення зазвичай третього не запрошують, хіба ні? — я усміхнувся, передчуваючи пригоди.

Я порозмовляв з мамою і повідомив її про своє рішення. Матуся підтримала Ромула, але заперечити мені не могла. Я ще два дні залагоджував королівські справи, тоді зібрав придворних і урочисто оголосив, що король зволить відбути з візитом… не важливо, куди. Ромул розпорядився запрягти карету, і порожня таратайка з почтом урочисто виїхала за ворота. Я тим часом одягнув звичайний одяг, у якому ходив, ще як був ковалем, і вийшов через сад на дорогу.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Послуги сайту “Казка”

Послуги сайту “Казка”

В чому сила людська?

В чому сила людська?

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->