Кам’яне серце

В дорозі я був вже дуже давно. Можливо, місяць, або й більше. Все йшов та йшов… Сонце гріло вже не таким ласкавим промінням, вітер ставав все холоднішим, а дощ випадав дедалі частіше. Я страшенно сумував за Котою і нерідко згадував про неї. Якось згадалася мені одного разу легенда, яку вона мені розказала. Кота запевняла, що це й не легенда зовсім, а реальна історія, та всі вважають її надто фантастичною, тому й згадують її лише як давній міф. А розповідь звучала так:

В одному дуже маленькому містечку, такому маленькому, що й за годину усе обійдеш, жила дівчинка Ельза. Вона була дуже слухняною, поважала старших і піклувалась про молодших. Одного вечора, коли Ельза гралась у пісочниці, вона побачила незнайому жінку, що сиділа на лавочці та дивилась на неї. Ельзу зацікавила жінка, бо виглядала вона якось незвичайно. І її одяг, і зовнішність говорили про те, що вона немісцева. Ельза дуже здивувалась, коли незнайомка покликала її до себе, вигукнувши ім’я дитини. Дівчинка довірливо попрямувала до чужоземки. Раніше маленьку Ельзу ніхто не попереджав про розмови з чужими людьми і що їх потрібно уникати, адже у малесенькому місті, де й заховатися ніде, всі навколо знали одне одного.

  • Що ти тут робиш сама, Ельзо? — ніжно запитала жінка.

  • Я граюся. А он там мій будинок. — довірливо відповідала Ельза, не підозрюючи про небезпеку, що огортала її прямо в цей момент.

  • А де твої батьки?

  • Вони ще на роботі, а зі мною зосталась бабуся, але вона дуже втомилась і заснула, а я вирішила ще погуляти. — ніби винувато сказала Ельза. Дівчинка знала, що бабуся б не схвалила таку її витівку, але сонце світило так тепленько, а пісочок вабив до себе з такою неймовірною силою, що Ельза вирішила ще трішки погратись надворі. «Нічого страшного не трапиться!» — подумала тоді Ельза та гайнула на свіже повітря!

Ельза пильно вдивлялась в обличчя дивної жінки, намагаючись зрозуміти чи бачила вона її раніше. Аж раптом з молодої і красивої жінки незнайомка почала перетворюватися на бабусю, та не таку милу й ніжну як бабця Ельзи, а в якусь страшну, гидку і злу. Дівчинка злякалась.

  • Моя дочка була такого ж віку, як і ти, Ельзо. І звали її, як і тебе. — говорила стара — та вона покинула мене. У неї було кам`яне серце. І в тебе також буде таке серце. Ти не будеш більше такою доброю, гарною і милою. Натомість ти будеш зневажливо ставитись до всіх навколо себе. У тебе буде кам`яне серце аж поки ти не покинеш свого дому, як зробила моя Ельза…

Дівчинка стояла і не могла до кінця зрозуміти, що сталось, але вмить відчула як її серце кам`яніє, а думки стають нестерпними. Враз вона захотіла піти і розбудити стомлену бабусю, розбити сервіз, що нещодавно придбали батьки, і ще багато поганих речей. Думки: «Що ж це зі мною?» — змінювались на: «Яке все навколо нікчемне! Як я раніше цього не помічала?».

Вона подивилась на стару і побачила, як вона зникає, ніби розтає в повітрі. Як тільки та остаточно зникла, не залишивши по собі ані сліду, дівчинка взялась до реалізації своїх злих планів. Ельза здійснила все, що задумала, а коли прийшли її батьки, нагрубіянила їм і закрилась у кімнаті, розмірковуючи над тим, що б такого капосного зробити далі.

Батьки не пізнавали своєї любої дочки, але не могли нічого вдіяти. Вони вирішили відвести її до місцевої феї.

Фея одразу зрозуміла, що дівчинка знаходиться під дією чарів і, трішки подумавши, здогадалась як розчаклувати Ельзу. Вона провела над головою дівчинки чарівною паличкою, потім тихо сказала якісь магічні слова. Та так тихо, що ніхто в кімнаті їх не почув. Фея була впевненою: зараз Ельза знову стане любою дитиною, як і була раніше. Проте чари старої виявились сильнішими, ніж вона сподівалась, а її сили ще не такими могутніми, якими вона їх уявляла. Фея була дуже молода і не набула ще достатньої сили.  Ось що вона розповіла батькам Ельзи:

  • Я не змогла повністю зняти закляття. Але мені вдалось вплинути на нього і внести свої корективи. Ельза буде залишатися лихою до тих пір, поки її серце не позбудеться своєї кам’яної оболонки.

  • Але як це станеться? — хвилювались батьки дівчинки.

  • Я не можу сказати напевне, але якщо серце не позбудеться каменя, то Ельза покине вашу домівку, як і напророкувала зла відьма, та ніколи більше не повернеться.

Батьки Ельзи були страшенно наляканими і всілякими способами намагались повернути дівчинку на правильну дорогу добра. Але все марно.

Та врешті Ельза позбулася чар старої відьми. Вона вколола пальця червоною трояндою, що росла у бабусиному саду, а сама того не помітила. Колючка від троянди проникла до її серця і розколола камінь, що блокував доброту серця дівчини. Вона вмить згадала про те, якою була раніше, про батьків, бабусю, а також про жінку, що виявилась відьмою…

Після цього випадку Ельза стала ще кращою, ніж була, а з незнайомими людьми більше ніколи не розмовляла. Молода ж фея помогутнішала з того часу і вирішила нагородити Ельзу за її добре серце. Вона подарувала їй вічне щастя і здоров’я. Відтоді так воно і було, а стару відьму більше ніхто й ніколи не бачив.

Ото згадав я цю історію і зробив висновок, що потрібно бути обачнішим, адже світ великий і хто знає, кого мені доведеться зустріти на своєму шляху?

 

Про нечемну мишку

Про нечемну мишку

У пошуках слідів

У пошуках слідів

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->