Чарівна старість

Мої маленькі кошенята, що тільки вчора грались зі мною у «піжмурки», росли, ставали дорослішими. Вони вже не так багато часу проводили зі мною та Крістен. Одного дня Сніжок і Пушок вирішили піти своєю дорогою і покинули нас. Продовжувати подорож довелось уже втрьох. Проте Чорнушка зовсім не змінилася. Мені здавалось, що вона залишиться такою ж непосидючою авантюристкою назавжди.

Час йшов. Що стосується Крістен і мене — ми постаріли. Я вже не міг так швидко ходити і вискакувати на високі відстані, часто забував, що хотів сказати, і уявляєте, моя шерсть почала сіріти. «Невже я старію?» — з кожним разом задавав  я собі одне однісіньке питання. Здавалось, ніби тільки вчора я залишив домівку, Коту… Я сумував за нею, і досі сумую. Крістен не змінилася навіть з приходом старості. Вона була така ж біла і красива, як і тоді, коли я її вперше зустрів. Ззовні вона виглядала такою ж бадьорою, проте фізично також ослабла. І вона, і я розуміли, що настав час оселитися в місті і закінчити кочівне життя. Чорнушку така перспектива не тішила і вона врешті також вирішила нас покинути. Перш ніж вона це зробила, ми знайшли постійне місце для подальшого перебування. Чорнушка пообіцяла нас провідувати кожного року і ми її відпустили. Вона дотримала слова й провідувала нас, скільки я себе пам’ятаю.

Ми з Крістен зажили тихо, сімейно, як кажуть у народі «душа в душу». А коли вже зовсім постаріли, обоє перетворилися на зоряний пил і полинули на небо. Звідти я далі спостерігав за Чорнушкою, за Пушком, за Сніжком.

Відкрию вам таємницю і скажу, що ми з Крістен потрапили у котячий рай. Тут мені дуже подобається. Триразове харчування найкращим у світі кормом, усі примхи наші виконуються в мить, усі потрібні зручності, яких потребує кіт — усе є. Живеться тут на найвищому рівні.

Ще, зовсім нещодавно я зустрівся тут з Котою! Виявляється, вона сама спостерігала за мною довгий час.

Мої пригоди на землі закінчились. Тепер мене чекає вічне життя у котячому раю.