Казка-брехня з натяком
10.
Пізно ввечері, коли нова правителька завершила невідкладні справи, вона покликала до себе пана Контрабаса та Оксанку.
– Шановний пане Контрабасе, – поцікавилася вона, – як ти дізнався, що Зелений принц насправді жаба-хлопець? Навіть я цього не знала!
– Це якось само собою вийшло, – зізнався юнак. – Сам не збагну, чому назвав його жабою. Я не знав, що він насправді не людина, а жабич.
– Я запрошу аптекарів та відкрию аптеки. Контрабандисти стануть непотрібні. Але я не хочу, щоб ти залишився без прізвища. Прийми від мене цей дар, якщо хочеш. Ось тобі яблуко, груша та слива. З’їси яблуко – станеш скрипалем. Грушу – будеш вправно грати на флейті, сливу – на контрабасі. Тоді ти станеш музикою й не будеш змінювати прізвище. Можеш узяти стільки фруктів, скільки забажаєш.
Юнак забрав усі троє фруктів, щиро подякував Феї й пішов. Чарівниця пригорнула дівчинку до себе.
– Я маю подякувати тобі. Якийсь злий чаклун обернув жабича на людину й навчив його основ магії. Жаби кумкають – принц розмовляв. Жаби ловлять комах – принц полював на тварин. Але жаби не працюють – і він не міг. Оскільки мудре та справедливе правління досить тяжка робота, керувати він не тямив. Щоб трударі не помітили, що він лише базікає, розважається та байдикує, він накладав на людей закляття байдужості «яка різниця». Воно впливало й на мене, хоча я боролася з ним своєю магією. Та коли почула від тебе : „Мені є різниця“, закляття байдужості одразу покинуло мене. Я зрозуміла, що лише ти можеш розчаклувати жителів міста й направила тебе до Зеленого принца, хоча могла й сама відкрити Портал. Але одразу пішла за тобою у шапці-невидимці. Це я посилювала твої слова магією, щоб звільнити від закляття байдужості якнайбільше людей. Це я з’явилась панові Ланцету й попрохала його урятувати тебе від стражників. Пан Дашмур захотів приєднатися, пан Контрабас пішов за лікарем. Сама прийти не могла – люди ще не готові були визнати мене правителькою. Я б ніколи не залишила тебе саму, без допомоги. Ще раз дякую. І маю прохання. Забери із собою жабича, який дрімає у твоїй торбинці. Інакше жителі міста змусять мене його стратити. Вони дуже злі на Зеленого принца.
– Він не стане на Землі ще раз людиною, Ваша Чарівливосте?
– Ні, люба, не стане.
– Навіть якщо його поцілувати?
– Ні. Навіть розмовляти не буде.
– Я згодна, Ваша Чарівливосте!
– Зараз я відкрию Портал. Ти опинишся на тому ж місці. Час у наших краях тече набагато швидше. На Землі пройшла лише одна година. Або дві, не більше. Побажай опинитися на тому ж місці!
