Казка-брехня з натяком

5.

Вулички міста були давно не метені, на узбіччях лежало сміття. Втомлені лікар та його помічник спинилися біля похиленого будиночка. З нього якраз вийшов хазяїн й привітався до них.

– Чому ви не ремонтуєте будинок? – поцікавилась Оксанка. – Він же похилився.

– Яка різниця? Аби стояв!

– Є різниця! Чого чекати, доки він упаде на голову, якщо можна відремонтувати?

– Дійсно… Завтра ж почну ремонт. Пане лікарю, дозвольте допомогти. Як дотягну ваш возик до місця, продайте ліки проти болю в спині. Оті, які я минулий раз купляв. Мати давно вже просить, а мені якось було без різниці, чи болить у неї спина, чи ні. Чомусь було байдуже, а зараз наче полуда з очей упала.

Він відняв у пана Ланцета тачку й легко покотив її. Пан Контрабас ледве встигав за ним. Назустріч ішов гурт молоді.

– Чужі возики тягаєш, пане Вуздечко?

– Яка йому різниця, чиї возики тягати!

– Є різниця! – обурився конюх пан Вуздечка. – Це возик з ліками! Його тягти – честь! А за вами, реготунами, я б й соломини не підібрав!

Молодь гмикнула, почухала лоби… Рюкзаки перекочували на спини двох молодих хлопців. Вони попрощалися з гуртом і пішли до будинку лікаря. Скинули рюкзаки біля комори – там була аптека.

– Диво якесь! – сказав пан Контрабас панові Ланцету, – раніше нам ніхто не допомагав!

– Не хочеш побути зі мною на прийманні хворих, доки пан Контрабас сортує ліки? – спитав лікар.

– Хочу! – погодилась Оксанка.

У тісному приміщенні поміщалися тільки лікар, дівчинка та хворий. Черга з пацієнтів стояла у дворі. Кожному візитеру пан Ланцет призначав ліки, сам же їх продавав, пояснював, як приймати. Хворі відмахувалися:

– Яка різниця, двічі чи тричі в день? Я звик двічі!

– Є різниця, шановний! – обурювалася Оксанка й писала на листочку настанови лікаря. – Ось, візьміть та прочитайте вдома!
Коли приймання закінчилося, прийшов пан Контрабас. Лікар із ним пішов до тяжких хворих – ліжка з ними займали весь будинок. Оксанка пішла на кухню й допомогла куховарці панні Омелі приготувати вечерю. Повечеряла. Спати їй не хотілося. Вона гарненько прибрала двір, потім замела тротуар перед будинком та прибрала розкидане сміття.

– Навіщо ти метеш? – питалися перехожі. – Яка різниця, заметено перед будинком, чи ні!

– Є різниця! – відповідала дівчинка. – Хочу, щоб було красиво та чисто, а не брудно та огидно! Це ж лікарня!
Коли вона втомилася, з будинку лікаря вийшов пан Контрабас і забрав її до себе, бо у переповненому будинку пана Ланцета не було де переночувати. Він жив з батьками. Вони викупали гостю й поклали спати.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Казка-брехня з натяком

Грошики й горішки

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->