Дороги — мої найвірніші друзі. Шляхи, доріжки, стежки, вулиці… Скількома я крокував, тепер і не пригадаю. Але я уже давно навчився розмовляти з дорогою. Власне, варто її просто слухати, і знатимеш, хто йшов нею до тебе, скільки було людей, кінні були чи піші, чи мали вантаж… Дорога завжди точно розповідала мені, що чекає попереду — відпочинок чи небезпека. Одне я знаю напевне — дорога ніколи не закінчується. Моя от тривала майже сім років, але тепер я не знаю, куди йти далі. Гаразд, час відрекомендуватися. Звіть мене… Королевич. Я справді нащадок...
Добрий день, шановні наші читачі. Для Вашої зручності, ми запровадили новий розділ на сайті — це “Послуги“. В даному розділі буде розміщуватись інформація про все, що є корисним для дітей і їхніх батьків. Це можуть бути послуги, а може бути і тематична продукція. Це лише наші перші кроки і ще буде ряд доопрацювань і змін, проте, вже зараз видно суть і задум. Якщо Ви бажаєте розмістити інформацію про свій товар чи послугу, напишіть нам на скриньку store@kazka.in і про все оперативно домовимось. Також, хочемо звернути Вашу увагу, що різні анонси,...
Ось і літо прийшло. Тепле, веселе. Дружньо гудять бджоли, ніжно колишуться трави, колосяться на полях хліба. Саме у цю пору ліс жив небаченим життям. Велика лісова галявина, які ніби ще недавно була вкрита маленькою травичкою, квітувала. Яких тільки рослин на ній не було: ромашка, звіробій, полин, м’ята, дзвіночки, материнка, люцерна. Великий – великий килим нагадувала вона. Вухастих любив її. А ще більше любив літо за найдовші у році дні, за чарівні медові аромати, які постійно можна було відчувати у повітрі. Цікавим було все. Навіть дощик який зволожував землю. М’який, лагідний він...
В одному далекому королівстві народилася дівчинка. Батьки влаштували на її честь велике свято. Вони запросили до палацу найкращих музик, а також фей, щоб ті подарували дівчинці різні здібності. Тільки-но феї зібралися піднести малечі свої подарунки, як посеред зали несподівано з’явилася літня пані. Її обличчя закривала густа вуаль. Незнайомка поставила біля колиски горщик і посадила зернятко. Потім вона вийняла з сумочки дзеркальце і простягла його королеві. Дзеркальце вмить розлетілось на дрібні уламки, частина яких впилася королеві в око. – Хоч як сильно ти любитимеш свою донечку, у кожному її кроці, у...
Листопад. Третій місяць осені яка, як і весна чи літо, зовсім скоро завершить свій хід по землі. Все відцвіло, відгоріло, обсипалось. Немає більше яскравих кольорів, що так тішили душу, ятрили зір. Сьогодні і птах, і звір, і дерево, і кущ – всі підпорядковані єдиному закону: вижити у важких умовах, не загинути. Як складно. Навіть страшно. Бо ніхто не знає, якою буде вона – зима. Бір вже спить. Дивиться свої солодкі сни. І тільки дятел продовжує вистукувати у свої барабани, ніби намагається розбудити його. – Як справи, Михасю? – піднявшись на...
В одному звичайному лісі трапилася дуже незвичайна історія. В густих кронах дерев жили різнокольорові феї. Щодня вони влаштовували на гілках веселі забави, співали, загравали з лісовими мешканцями і наперебій розповідали одна одній про свої подвиги та планували нові. Та одній з них було не до забав. Бузкова Фея самотньо сиділа на найвищій гілці. На заклики подруг лише сумно хитала головою. Вона була дуже доброю, завжди готова прийти на допомогу, але надзвичайно сором’язлива. Ніколи нічого не розповідала, бо вважала, що це нікому не цікаво. А ще вона дрижала від страху, як...
– Вероніко, чи дозволиш покататись на твоєму велосипеді? – попросила Поліна свою сусідку-однолітку. – Ні, – Вероніка задерла голову і відвернулась. – А ролики винесеш? Хоча б на декілька хвилин. У мене таких нема і, мабуть, ніколи не буде… – І роликів не винесу. – Тоді, може, самокат? – не вгавала Поліна, сподіваючись, що Вероніка таки поступиться. – Чи дозволиш побавитися твоїми ляльками, конструктором? – Нічого тобі не дам. Дозволю лише спостерігати, як я катаюсь чи бавлюся своїми іграшками. – Ти жадібна, Веронічко, – сумно зітхнула Поліна. – Не зможу...
Добрий день діти! Давайте знайомитись, я ваша вчителька, мене звати – Людмила Миколаївна. Це ваш перший урок, розгорніть книгу і починайте читати. Віталік промовив – Людмила Миколаївна можна вголос прочитати – так звісно. Відкривши книгу Віталік, Іринка, Алла та Іллюша потрапили в чарівну країну пригод. Друзі почали розглядати все навкруги і помітили велике дерево, обійшовши його вони знайшла драбину, яка вела на самий верх, де була хатинка. Потрапивши в середину Іра побачила скриньку, а там записка. Віталік відкрив її і раптом з’явились чарівні літери, які почали співати: «якщо ви хочете...
В одному невеликому містечку стояв дуже гарний будиночок. У цьому будиночку разом зі своїми батьками жила маленька принцеса. Мама з татом дуже любили донечку і щодня тішили її чимось приємним та цікавим: мама кожного дня заплітала донечці гарненькі кіски, а тато дарував іграшки. Дівчинка ж тішила батьків своєю усмішкою та запальним сміхом. Та раптом дитячий сміх зник з будиночка. Якось ввечері, коли сонечко вже зайшло і настав час увімкнути світло, дівчинка кинула іграшки, притулилась до мами і закричала: «Я боюсь!» Вона дивилась переляканими оченятами на стелю і дрижала, немов листочок...
Давним-давно, років, може, з двісті тому, в одному селі жив чоловік на ім’я Міхал. На зріст він був невисокий, але силу мав неабияку – однією рукою підіймав лантух з зерном, мов невеличку торбину, ще й завдавав його собі на плечі. Міхалова хата стояла на галявині в лісі; мав він клаптик поля, а дітей аж п’ятнадцятеро, отож доводилось йому працювати від ранку до вечора. Тільки й було в нього багатства, що двоє сивих коней, гарних на диво. Всі в селі заздрили Міхалові, що він має таких красенів. А найбільше дивувалися, чим...
