Бузок і пташка

Весна припливла по талому снігу, прилетіла на крилах перелітних пташок та прийшла вслід за тендітними пролісками.

Там, де вона ставала, знову зеленіла трава, якого куща чи дерева торкалась — розпускались бруньки.

Заглянула красуня в сади — вбрала цвітом вишню та аличу, абрикос та персик. Забіліли квіточки черемхи…

Повернулись з вирію пташки. Ластівки наліпили гніздечок під стріхою. Бузьки підлаштували гніздо біля комина.

А наприкінці садка тягнувся до сонця бузок. Він спостерігав за пташками-стрілками:

— От би до мене одна така прилетіла!

І ось прийшов день, коли кущ розцвів. Маленькі тендітні квіточки білого кольору привабили не лише медоносних бджілок. А й крихітні комашки прилетіли до бузка.

Сонечко зігрівало таким лагідним теплом, що все більше квіточок розкривалось, розповсюджуючи солодкий запах все далі.

Ластівка вилетіла на полювання. Побачила вона білі квіточки і підлетіла ближче. Солодко пахнуть бузкові суцвіття. А над ними кружляють бджоли. От прилетів великий джміль. Сів на суцвіття, зібрав пилок і перелетів на інше.

Та гостре око пташки побачило і менших комашок. “Обід зовсім поруч,” — подумала ластівка і легко спустилась до куща.

Сіла вище між гілочок і причаїлась. Квіток поруч не було. Але якась комашка та пролетить повз. То й стане здобиччю для пташки.

Бузок спочатку зрадів гостю, адже здійснилось його бажання. Та за якусь годинку, коли комашок зменшилось, кущик занепокоївся — вони ж теж його гості.

Розпустив він кілька суцвіть поруч з ластівкою. Сильний запах за кілька хвилин заставив пташку полетіти геть.

Так бузок захистив маленьких комашок.