Гарячий літній день вже добігав кінця, коли я втомлена від звичної біганини по одному й тому ж колу – дім-сімя-робота-дім впала, знесилена, на диван і від безпорадності та відчаю заридала на всю душу, на все своє єство. Адже пів життя позаду, а результату ніякого. Діти здорові – це добре, чоловік є, але чи рідна душа, дім є, але хотілось би більшого. А сама я що? Для чого тут, навіщо? Для цієї біганини щодня? Мабуть це не закінчиться ніколи. А коли закінчиться, тоді я напевно помру. Але ж яке тоді воно...

Бідний хлопчина вже вкотре намагався прилаштувати у відоме видавництво свої новели написані ночами, вистраждані й переболені. Раз по раз отримавши відмову, зневірявсь і давав собі слово більше не писати. Але минав час, і невдаха знову брався за писання. Інакше не міг. Багато думав, читав, говорив з людьми, вникав у різні історії, ситуації, вчинки, ніби переживав їх, і знову писав. Думка про те, що має написати геніально, так, щоб люди зачитувалися його творами, передавали їх з уст в уста, вчили напам’ять, цитували, видавали великими накладами, не залишала його. Адже у житті...

Маленький світлячок, який жив біля будинку хлопця, вже вкотре намагався звернути на себе увагу. Ще змалечку він прив’язався до цього мужнього молодика, котрий хоч і не був багатим чи знатним, але мав набагато цінніші надбання – був чесним, правдивим, працьовитим. Тільки фортуна чомусь не йшла до його оселі, не зустрічалася дорогою. А фортуна йому була дуже потрібна, адже дім уже давно потребував ремонту, стіни валились, як тут жити, чи сім`ю завести? Працював хлопчина ювеліром, і то вміло та старанно, тому й клієнтів мав дуже заможних. Але, що тут казати, з...

Наступила осінь. З теплими ще дощами, сонячними ще днями. Дерева позолотили свої крони готуючись скоро скинути це золото, щоб з приходом суворої зими вкритись білою ковдрою засинаючи до весни. У саду з молоденької тендітної яблуньки упав перший її плід – червонощоке яблуко і покотилось прямо до ніг дівчинки, яка гуляла у саду. — Ой яке чудове! — вигукнула вона піднявши його і побігла радісна показати матері. Матері також дуже сподобалось велике, наливне яблуко з червоними бочками. Дівчинка показала яблуко усім родичам  – сесті, тітці, дядьку, бабусі, дідові. Потім побігла ще показати та...